Голод не тітка
"Голод не тітка", - каже бабуся
"Голоду-тітки" дуже боюся.
Глянь: на світлині дитятко вмирає,
"Хто це зробив?" - серце питає.
Хліб забирають, Христос - роздавав.
Серце і душу велику він мав.
Чорнії душі у чорному тілі
Хіба то люди? То - справжні звірі.
Всіх покосили - старих і маленьких,
Серце болить за невинних, рідненьких.
Хай чистим колоссям у небо зринають
Їх чистії душі, хай пісні співають.
А ми - козачата. Ми - пам'ять народу.
І нам боронити священну свободу.
