1
Він дріботів, ногами тупав
І біг, і стишував свій хід.
І тишком-нишком носа хнюпив,
І закривав рукою схід.
Він божеволів наодинці
І тяжко плакав, й хоч-не-хоч,
Гуляв зі мною у косинці —
Солодкий мій, весняний дощ.
2
Відчуй мене вогнем в своїй долоні,
Голубкою хоч раз мене відчуй.
Збери мене, як листя, бо холону.
Але дивись — пір'їною не здуй.
Розсип мене перлинами в дорозі,
