Тетяна Федорова
* * *
Краду, бунтарка, твій подих вустами,
Лащусь, як сонечко, рухами крил,
Словами своїми, твоїми словами,
Наповнююсь небом в картузиках гір.
Я раптом стаю незмінно твоєю,
У кожному русі кленових створінь,
Лавандові очі чорнявої ночі!
Я - тінь, і ти все ще хочеш?
Тобою народжену тінь…
Зачерпує море, палаючи, пристрасть,
І ось вже я інша - яблуневоруда,
Твоя безкінечна, запалена вічність
За мить розчинилась в зелених очах!
І палить!
І палимо!
Несемось над серпнем