Розвиток української літератури кінця XIX — поч. XX ст., позначений поглибленим інтересом до людини та її внутрішнього світу, зумовив і нові підходи до осмислення проблеми цінності людського життя. Неоромантичний спосіб зображення людини як самоцінної, індивідуально окресленої особистості відкривав можливості для плідних пошуків свіжих, художньо переконливих розв’язань цієї одвічної проблеми. Особливий інтерес у зазначеному аспекті становить проза Дмитра Марковича з її послідовно вираженими демократичними та гуманістичними світоглядними засадами.