Чорний шматок хліба на столі лежить,
Біля нього тихо свічечка горить.
Вже закриті очі, вже німі уста –
Вмер Степан Бандера. Вщух політ листа.
В Мюнхені далекому, на чужій землі,
Не на Україні смолоскип зотлів.
Не під гул гармати, не під славну січ –
Поховали просто з життя в потойбіч.
А чи пригадав хто, ким був і чим жив?!
За що він боровся і за чим тужив?
Чому мав покинути ріднії краї
І чому не бачив рідної сім’ї?!
Може і згадати, та все це дарма,
Вже п’ятдесят років, як його нема.
