Каляка М.М.

З Володимиром Пузиренком мені не раз доводилося зустрічатися. Але одна зустріч особливо запам’яталась.

Це було в середині грудня 1993 року. Тоді відбулася конференція херсонської “Просвіти”. Якраз на ній із доповіддю й виступав Володимир Пузиренко, заступник голови обласної організації.

Закінчувався 1915 рік. Продовжувалася війна Австрії з Росією. Тоді ж почали з’являтися нові ознаки життя. У Державній Думі зорганізувався Прогресивний Блок. Пом’якшилося ставлення влади до української громадськості. На увесь світ уперше прогримів кінофільм американця Гриффіта “Народження нації”. В Європі повним ходом завойовував глядача Чарлі Чаплін.

Ось у такий час, уперше після 1912 року, коли в грудні в Новій Маячці, під Херсоном, гостювали в Давида Бурлюка, знову зустрілася неперевершена трійця футуристів. Раніше їм разом побачитися не випадало.

50 років!

А мені здається, що це було вчора. Трохи більше — торік!

А все ж пройшло піввіку. Тоді мені не набігло ще й тридцяти. Душа була наповнена молодецтвом, серце хвилювала нестримна енергія до дії, долати крок за кроком сім-верстві шляхи для утвердження своїх можливостей, у здійснені юнацьких мрій і надій.

Хто мене в літа ранкові

Вчив добру і вчив любові?

— Ти, земле моя!

Вечір. За вікном літає сухе листя. Вітер вільно розгулює. У моїй небагатій хатині тепло й затишно. З радіоприймача тихим струмочком лине пісня. Я прихиляюся до столу. Слухаю “Промінь”. Там, у Києві, співають народну пісню:

Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки

У березні 2006 року, виповниться 50 літ, як була створена кіноповість про Каховське море. У 1958 фільм вийшов на екрани. Через рік за кіносценарій “Поема про море” Олександр Довженко був удостоєний посмертно Ленінської премії.

З річки прилетів свіжий вітер. Раптом погода змінилася. Сонце закрили хмари, перший весняний дощ дружно забарабанив по асфальту алеї.

Стемніло. Люди неохоче підводилися з лав, поглядаючи на грозове небо. Двоє дівчаток, дзвінко сміючись, ухопившись за руки побігли з парку. Я подивився їм услід, посміхнувся і продекламував перекладений вірш Тютчева:

Люблю грозу з початку мая.

Коли весінній першій грім,

Ніби, пустуючи, гуляє,

Гуркоче в небі голубім.

Гримлять розкати молодії

Пустився дощик, пил летить.

Минуло багато років, як я збираю і досліджую творчу працю відомого в Україні, в далекому і близькому зарубіжжі херсонського письменника, лауреата премії імені Андрія Малишка, нагородженого орденом “Знак Пошани” та медаллю, заслуженого діяча мистецтв України, котрий очолював Херсонську письменницьку організацію з 1971 по 2006 рр.

Скарби таланту і щедрості

Вона як хліб.

Вона мені свята.

І кров’ю предків

Тяжко пурпурова.

Л. Костенко.