Киризюк І.П.

Наш гість

Іван Киризюк

Поезії

ТЕРПКО

Білий цвіт весни
Гуляє по городі,
Тепле сонце
Будить дикий виноград
А ми мов ті
Коні безногі
По лузі пробуєм гулять.
З посивілих основ
Сиплеться попіл існування,
Жахлива думка
По верболозах в’ється
Тривожно нині у грудях
Здається
Серце розірветься,
Наша істина забута
Догоряє
Терпко чую
Як життя минає.
Я, мов пташка польова
Ніде не відлітаю.

---

БРИНИТЬ

 

За вікном

За вікном
Дрімає в тиші,
Гілка орябини,
Осінь,
Розпліта косу.
Старенький дід
Несе, буханку хліба
У торбині,
Жовте листя
Стелиться в траву.
Ворота холодечі
Розчинила осінь
У ночі,
Старість —
Гріє плечі
Біля печі,
Сховались в стрісі
Веселі цвіркуни.
Більськ, 09.12.2002