Кухта Т.

* * *

Скрадається сум у свавільному мороці тиші,
Невидимим кроком ступає по темній землі
Зажурена злива співанки осінні колише,
А хтось невідомий вартує печалі її.

Чого йому сумно? Кого в суголоссі пробачень
Не може збагнути його заклопотаний дух?
Строкаті ж-бо мрії - злі генії втрачених значень
Вже зникли за маревом скривджено-болісних смуг.

Надщерблений місяць щось гарне з небес прошепоче
І щиро всміхнеться той дивний нічний вартовий.
Спливатиме час, та не спатимуть втомлені очі.

Трибуна молодого дослідника

Тетяна Кухта

Архетип дороги в художній інтерпретації Дмитра Марковича та Валерія Шевчука

Роздуми

У контрастах живої буденності
На просторах барвистої дійсності
Наставляю на пошуки чесності
Двох синів, дві малі особистості.
Поживемо і потім побачимо,
Куди йшли ми в традиціях звичності
І що стане сьогоднішнє значити
За мірилами стариці Вічності.
Мої діти, радію й печалюся,
Тягарі бачу зроблених виборів.
Вас навчаю і з вами навчаюся,
Щоби розум став швидший всіх вихорів.
Я зуміла в каструлячій кіптяві
Упізнать замальовки мистецтва.
Материнства мого хвилі підняті,