Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Сердце - не камень
Бериславщина: рік 1905
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Наталя Коломієць. Я щаслива

Кулик О.П.

Винахідник з Миронівки
Оповідання
Кулик О. Винахідник з Миронівки: Оповідання // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 156-162.

Звістка про те, що Василь Бабенко винайшов вічний двигун, буквально шокувала Миронівку, загублене серед таврійських степів село, в якому налічувалося біля двох сотень дворів, була одноповерхова школа, контора колишнього радгоспу «Надеждівський», в якому зараз сиділи кілька московських менеджерів, переважно єврейського походження. Ці прибульці скупили майже в усіх жителів Миронівки і сусідніх сіл – Павлівки, Григорівки, Строганівки і Хлібодарівки земельні паї за безцінь і тепер намагалися організувати власне, тепер уже приватне сільськогосподарське підприємство, яке, наслідуючи традицію степової Таврії, повинне було вирощувати зерно, але не просто зерно, тобто збіжжя, а тільки тверді сорти пшениці, яку москвичі хотіли продавати за кордон.

Київські спогади
Кулик О. Київські спогади // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 244-251.

Я приїхав до Києва восени 1982 року з Криму вчитися на відділенні журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України. Тоді столиця радянської України ще не була пригнічена трагедією на Чорнобильській АЕС. Місто було красивим і світлим. Особливо гарно було ранньої осені, коли Київ буквально золотився у світлі. Для багатьох представників периферії, до яких належав і я, прожити два роки у Києві (такий був термін навчання у партшколі) було чи не найбільше щастя. Єдина проблема, яка трохи затьмарювала це безтурботне існування, була розлука з сім’єю, життя, як кажуть, на два фронти як в моральному, так і в матеріальному плані.

Толока
Оповідання
О.Кулик. Толока: Оповідання // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 162-166.
Ніхто з нас не знає, скільки кому відведено Богом на цій землі. І це добре, що ми не знаємо про свій життєвий ліміт, інакше ми усі б давно з’їхали з глузду або натворили б якихось дивовижних дурниць.
Батько Віктора Арсенюка, звичайний сільський учитель, теж не знав, скільки йому відведено Всевишнім прожити на цій землі, у невеликому селі Хрестинівка, що загубилося серед таврійських степів. Не знав, але, можливо, відчував — не довго доведеться йому топтати стежку між городами, що пролягла від учителевої хати повз давно зачинений на іржавий замок клуб до магазину з короткою назвою “Сільпо”. Тому не випадково під час чергового відвідання Віктором рідного села, батько сказав йому за обідом:
– Оце, синку, як хочеш, а я тобі відписав нашу хату…


Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)