Мандрик-Куйбіда К.М.

* * *

Висушіть, вітри, усю скорботу,

Випий її, сонце золоте!

Від крові пролитої і поту

Наша воля буйно проросте.

 

Боротьба обернеться в легенди.

А тепер – лиш кров і смерть. Хрести.

Прочитайте наші тестаменти –

Ці бажань зникаючі сліди.

 

З вірою у Господа святого,

З честю, що знамена підняла,

Ми ішли на смерть заради того,

Щоб Вкраїна вільною була!

1950

 

 

* * *

До змагу нумо знову, браття.

* * *

Будь ніжна, ласкава, як промінь весняний.

Мужньою будь, мов калина в морози.

Які б не зустріла нещастя, погрози –

Гідно сприймай їхній окрик безтямний.

1944

 

 

* * *

Я дихала вітриськами негоди.

Вдивлялася у хмари грозові.

Страхи свої зумівши побороти,

Надії в небі бачила нові.

 

Чим темно більш, тим вогники ясніші!

* * *

Де сили, Боже мій, набрати,
Щоб вирвати з-під стелі ґрати,
В Карпати сині полетіти,
Як вітер?
1950

* * *

Ти пісня й мовчання,
Ти радість і жаль,
І зіронька рання,
Господня скрижаль.

Ти заповідь Божа,
Терпіння і хрест,
І на перемогу
Вказуючий перст.

В бараці із нами
В оцій глушині
Ти стала словами
Молитви мені.

Ти сонце в тумані,
Наснага в путі,
І слово останнє
В моєму житті:
Україна.
1954