І пожежа в Донбасі не гасне,

Пахне димом пожарищ земля.

М. Василенко

12 травня 2017 року на факультеті філології та журналістики Херсонського державного університету відбулася презентація двокнижжя “Хронологія мужності”, за участі начальника управління внутрішньополітичної діяльності Херсонської обласної державної адміністрації Павла Гавриша та голови Таврійської фундації (ОВУД) Любові Гаражій.

Відомий в Україні письменник, науковець, публіцист, доцент Херсонського державного університету Василь Степанович Загороднюк, що протягом останнього десятиріччя очолював Херсонську обласну організацію НСПУ, має за плечима чимало здобутків. Це й поетичні збірки “Пам’яттю прийду” (1990), “Ватерлінія степу” (1992), “Хто гуляє серед ночі?” (1996), “Біль мовчання” (1998), “Пісня цегли” (2003), “Морська абетка” (2005), “І пахне медом їхня хата” (2007), “Поклик євшан-зілля” (2009), “Сиваш” (2011), “Формула Сократа” (2012), “Сміхенея” (2014), “Молитва плуга” (2015), “Перемогла любов” (2015). Це й монографія “Психологізм творчості Михайла Стельмаха” (2002), що має схвальні відгуки в науковому світі.

Дмитро Васильович Маркович (1848-1920) – відомий український прозаїк, драматург, мемуарист, юрист, кооператор, просвітник, громадський і культурний діяч. Народився він у Полтаві в дворянській родині, але куди тільки не водили митця життєві дороги.

Українська драматургія другої половини ХІХ – початку ХХ століття репрезентована великим розмаїттям талантів. П’єси різних жанрів і стилів пропонували корифеї вітчизняного театру М. Кропивницький, М. Старицький, Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич), Панас Саксаганський (П. Тобілевич), В. Потапенко й ін. Пліч-о-пліч із ними торували шлях національній драматургії митці різних генерацій та прямувань – О. Кониський і М. Костомаров, П. Куліш і Л. Глібов, Панас Мирний та І. Нечуй-Левицький, Олена Пчілка й Д. Маркович, С. Воробкевич і Ю. Федькович, О. Стороженко й Б. Грінченко, І. Тогобочний і В. Самійленко, Г. Цеглинський і С. Васильченко, Людмила Старицька-Черняхівська й А. Велисовський, Леся Українка й Олександр Олесь, Тетяна Сулима й Любов Яновська, А.

Драматичний доробок Івана Дніпровського (1895-1934) досліджувався Ю. Барабашем, О. Білецьким, П. Гаврилюком, С. Гречанюком, В. Дончиком, І. Дузем, М. Жулинським, Й.Кисельовим, Н. Кузякіною, І. Михайлином, М. Наєнком, Ю. Смоличем, Є. Шабліовським, Д. Шлапаком та ін. Але й на сьогодні залишається маловивченим обраний нами аспект. Мета нашої розвідки: простежити гуманістичну домінанту в драматичних творах Івана Дніпровського.

З доробку митця відомі п’єси “Любов і дим”, “Яблуневий полон”, “Шахта “Марія”, “Останній главковерх”. У них фокусуються не тільки перетворення соціально-політичного й економічного характеру, а й зрушення у внутрішньому світі людей, зміни їх життєвої позиції.