***
Немає слів, немає і думок…
Яке страшне оте німе звучання
І безголосе слів твоїх мовчання,
І в трубці телефонній лиш гудок…
Самотня чашка кави на столі,
Чиїсь сумні зображення на фото
І вітру прохолодний, мертвий дотик
До змученої сонної землі…
***
Сиджу одна. В кімнаті тиша
І вітер виє за вікном.
Душа на стінах вірші пише
Своїм невидимим пером.
Блукає вітер, стука в двері,
Я відчиняю – пустка знов…
Сиджу одна… Залізні нерви…
Дивлюсь спокійно у вікно…
