Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. І краса, і держава
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Іван Немченко. Шевченкова офіра
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа
Микола Братан. Гіркі експромти
Коломієць Н.А. Відлуння душі

Олексенко В.

Текстотвірна роль метафори в організації образно-змістової структури роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного

Олексенко В. Текстотвірна роль метафори в організації образно-змістової структури роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 73-93. - [Мовознавство].

Художній текст є результатом емоційно-інтелектуальної психологічної, мовно-творчої діяльності письменника. У таких текстах найповніше відтворюються позамовні чинники: знання рідної мови, традицій і звичаїв народу, внутрішній світ митця, його особливий спосіб сприйняття навколишньої дійсності. На думку В. Адмоні, “художній текст – це духовне чуттєво-понятійне пізнання світу, яке є результатом специфічного (егоцентричного) стану художника і втілюється у формі мовленнєвого висловлювання” [1, с. 120].

Персоналії: 
Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука

Олексенко В., Рембецька О. Функційно-стилістичні особливості дієслівних синонімів у творах Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 60-69.

Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв’язувалася залежно від рівня розвитку мовознавства й суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. У сучасному мовознавстві у витлумаченні категорій “лінгвістична поетика”, “поетична мова”, “мова художньої літератури”, а також “теорія поетичної мови”, “художня мова” та ін. немає єдності думок. Причину розбіжності у поглядах учених слід шукати не тільки у відсутності розробки загальних методологічних основ вивчення мови художньої літератури. Розходження в поглядах цілком правомірні, бо художній твір і його мова є явищем складним і багатовимірним, через що може досліджуватися в багатьох аспектах, які тільки в єдності можуть дати цілісне уявлення про явище.

Персоналії: 
Синтаксичні засоби вираження модальності у драматичних творах Володимира Винниченка
Олексенко В., Рембецька О. Синтаксичні засоби вираження модальності у драматичних творах Володимира Винниченка // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 61-71.

“Ключ до стилю письменника – в синтаксисі. Уся архітектоніка словесної тканини, – зазначає А.Єфимов, – відбір конструкцій, їх організація, розміщення і об’єднання, уся словесна композиція твору перебувають у прямій залежності від своєрідності індивідуального синтаксису кожного поета і прозаїка” [7, с. 415].

Як свідчать сучасні дослідження з лінгвістики тексту (Н.Гуйванюк, С.Єрмоленко, А.Загнітко, В.Чабаненко, В.Калашник, Н.Сологуб, Л.Ставицька), нові підходи, зокрема функційний і когнітивний, розкривають у синтаксисі художнього твору особливу експресію та естетику, різні аспекти мовотворчості, передачу різноманітних смислів, рольову участь окремих компонентів тексту та їх інформативну значущість.

Персоналії: 
Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті
(на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука)

Олексенко В. Структурні параметри та текстотвірний потенціал парцельованих конструкцій у художньому тексті: (на матеріалі романів "Марія", "Волинь" У.Самчука) // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 35-47.

Художній текст – це організована певним чином система, що характеризується наявністю елементів комунікації, специфічністю їх набору та особливою структурою відношень між ними. Ситуація позамовної дійсності може бути репрезентована у вигляді різних синтаксем, а добір формальних засобів вираження змісту впливає на характер експресивного насичення конструкції. Завдяки розчленуванню синтаксичного утворення, побудованого за структурою речення, стають можливими варіювання різних лексико-семантичних відтінків значень, що виникають унаслідок образно-естетичної конкретизації й індивідуалізації змістових відрізків.

Персоналії: 
Метафора у драматургійному дискурсі В.Винниченка

Олексенко В. Метафора у драматургійному дискурсі В.Винниченка // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С. 44-58.

 

Мовознавство

 

Володимир Олексенко

 

Метафора у драматургійному дискурсі В.Винниченка

 

У мові є невичерпні запаси виражальних засобів, за допомогою яких наше мовлення стає більш виразним. Це передусім засоби художнього і звукового мовлення. Вираз­ність включає в себе й образність мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у незвичайному, метафоричному значенні, що дає змогу образно, художньо відтворити дійсність.

Персоналії: 

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)