Євгенія Пікуль
***
Ні кроку, ні руху назад:
Лише переможний кінець.
Попереду - днів листопад,
А я - нездоланний борець!
Життя полігамне й чуттєве,
Як спалах вогню сірника,
То й спалах - то тільки миттєве,
А я все ж таки ще жива!
***
Ми п'ємо кров Землі,
Засмічуючи совість;
Той стан гидкий душі,
Мов створюється "повість",
Як наче й треба так:
Вважати світ нестримним,
Людина - то дивак,
З брудним лицем непинним.