Визначне місце в духовній культурі українського народу кінця ХІХ – початку ХХ століття належить Л.Василевській-Березіній, відомій під псевдонімом Дніпрова Чайка, походження якого тісно пов’язане з мальовничими берегами Славути, де пройшло дитинство письменниці, з народною піснею, задушевно виконуваною її батьком, сільським священиком. Вона належить до майстрів українського слова, які починали творити російською, пізніше, усвідомивши своє призначення й національну приналежність, здійснили перехід до написання рідною мовою.