Пономаренко К.

Осінь; Нема мене

Осінь

Спокійна осінь миготить очима,
І листя опускається додолу.
Молочна далеч ватна і незрима
Із легким зимнім запахом ментолу.
Дерев розкішних убрання барвисті
Намет коштовний стелять нам під ноги.
Калюж озерця, як сльозини, чисті
Скрізь затягнули всі міські дороги.
Так серце причаїлося у грудях...
Тремтить і щемно ще на щось чекає.
Хоч скільки помилялася я в людях,
Воно ж, наївне, знову вибачає.
Цю пору серце прийняло покірно,
Милується простим її серпанком.
Теми: осінь, кохання

Провесінь

Навіщо сум тече крізь сонне гілля?
Калюжі мовби хлипають потиху…
Надія тліє, мов старе вугілля…
Я подолати хочу лихо!

Чи плаче небо, чи то тане туга
За тим, кого уже не бачу?
Знайшла себе, та втратила я друга.
Чому ж була така незряча?

Але вже березень і ясен день,
Тому забуду чорний смуток,
Співатиму відтоді я пісень
Й невдач своїх відкину жмуток.

Теми: весна



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 127 книг;
1,631 статей;
383 авторів.



Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини