син якої не повернувся
з Афганістану,
присвячую
Муз. В.Прокопенка
Помірно
Чом дивишся, мамо, за обрій далекий
І часом тобі не до сну?
Чому не радієш, як білі лелеки
Приносять на крилах весну?
Приспів:
Вірю я, мамо, знаю я, мамо:
Як рана сердечна болить…
Вітер Афгану, вітер Афгану -
То пам'ять незгасна ятрить!
Не знаю я, мамо, не знаю, пташино,
Як душу зігріти святу…
А може онуки ту радість - стежину
У долі твоїй віднайдуть?..