Дощ
Дощ і дощ і сумно так –
Сидіти край віконця,
Бо не прийде вже козак, –
Не засвітить сонце.
Знаю, ти тепер з другою,
Милий мій, козаче,
Я ж сумую за тобою
І ночами плачу.
Кращі роки вже спливли,
Пішли за водою.
Виросли наші сини,
Але ми з тобою.
Пам’ятаєш ту весну,
Зустріч під зорею,
Коли ти мене одну
Називав своєю.
Летять літа
Летять літа, мої літа
І тануть, як на сонці роси.
Білу стрічку запліта
Зима в мої чорні коси.