Іде жорстока боротьба передовсім за матеріальне, а не духовне життя. Переконують у цьому нас щомиті. Ми ж начебто здатні мислити без догмату. Тому суворо не будемо судити догматично відданих Богові. Хоча тут пригадується марксистське: вчення не догма, а керівництво для дії. “Зайві люди” нас роблять такими, тобто, з одного боку, “бездогматівцями” в негативнім значенні цього терміну, а з іншого, догматичними, коли йдеться про українську мову, культуру, народний світогляд і просто буття.