1                    * * *

Коли чкурнули чорні – білі – сизі,

Втекли з олімпу, мов з петлі бабак,

Настала тиша, як в зимовім лісі,

І думалось, що довго буде так.

10 лютого 2014 р.

2                    * * *

Прокинулась пожадлива бацила

На людську кров – поживу сатани.

І розвезлася давніх орд могила,

Явила світу палія війни.

Комета Галлея

(фантасмагорія)

Комету Галлею

Бог зліпив із глею

Зліпив із глею

і на здивування

поселенців світу

звелів самій собі

шукать орбіту

І полетіла комета

на догоду Богу

в незвідану дорогу

Поміж болідами

шмигає

Куди летить?

Не знає

Обіч неї

з очима повними

грайвищ

вертихвістки

(зорі-білогрудки)

на чумаків

що сіль везуть

закидають вудки

Агов!.. чумаче…

бісики не пускай

від гріха і сраму

очі відвертай

Гони воли

1                                        * * *

Отой фокстрот!.. Оте гілок гойдання,

Карпатський ліс, гориста далина

І незагойна днів минулих рана

Моя остання ще жива струна.

2                                        * * *

Нарешті згуртувались! Слава Богу,

Ми виросли духовно в боротьбі.

У кожній нації є знакомиті постаті, які відзначають її духовну сутність, головну прикмету моралі і життєвої цупкості. Своїм подвижницьким життям, наполегливістю й ідейною переконаністю вони стають прикладом для наступних поколінь, указують дорогу звитяжницької слави. У ряд таких постатей можна сміливо поставити автора книжки «Життям в одвіті за Україну» Любомира Полюгу, лікаря за фахом, мемуариста і самовідданого українського патріота за покликанням.