1                                        * * *

Отой фокстрот!.. Оте гілок гойдання,

Карпатський ліс, гориста далина

І незагойна днів минулих рана

Моя остання ще жива струна.

2                                        * * *

Нарешті згуртувались! Слава Богу,

Ми виросли духовно в боротьбі.

У кожній нації є знакомиті постаті, які відзначають її духовну сутність, головну прикмету моралі і життєвої цупкості. Своїм подвижницьким життям, наполегливістю й ідейною переконаністю вони стають прикладом для наступних поколінь, указують дорогу звитяжницької слави. У ряд таких постатей можна сміливо поставити автора книжки «Життям в одвіті за Україну» Любомира Полюгу, лікаря за фахом, мемуариста і самовідданого українського патріота за покликанням.

“Ви чуєте? Це мій народ – як сіль,
Як хрест і плоть мого життя…”

Микола Вінграновський

***

Усяка влада і народ – тотожні.

У них порівняно правди і гріхів.

Наскільки душі у низів порожні,

Настільки-то порожні у чинів.

***

Свободівця очорнював нечистий,-

Усі кістки його перемолов.

В Херсоні обзивав неофашистом

За сонячну до нації любов.

***

Колись народ у свій щасливий час,

Згуртований від Сяну аж до Дону,

Вивчатиме історію про нас,

Як ми ішли з імперського полону.

***

Молімося!.. Всевишнього благаймо:

Не заведи на манівці Вкраїну.

Вона одна тримає нас на світі,

Дає можливість повноцінно жити.