ВАСИЛЬКО
Аби було у хаті тихо…
Розперезався брат наш знову,
Заноровився, мов ішак.
На цвинтар тягне нашу мову,
Де чорний камінь і будяк.
А ми німі, як без'язикі,
У припасованім ярмі
Покірливо, малі й великі,
На ешафот ідем самі.
І мовчимо, хоч всюди лихо, -
Пускаєм душу напрокат, -
Аби було у хаті тихо
Та не розгнівався наш брат.
Красномовець
Народна мудрість