Ящик Н.

У темній рамі, в хаті на стіні –
Портрет Шевченка, скільки пам`ятаю.
Дивлюсь на ньо-го й мариться мені,
Що я його давно і добре знаю.
З часів кріпацтва, ще коли малим
Він потерпав від панської неволі,
Коли життя було нещадне з ним,
Та він терпів, не ви-казавши болю.
Він взяв перо і вилив отой біль
На аркуші в поезії чудовій,
І мову рідну високо підніс,
І душу українську в кожнім слові,
Як пута рабські мужньо розри-вав,
І як за жінку-матір мовив слово,
Як мріяв, щоб земля, яку кохав,