Зелена І.

* * *

Для чого живеш, людино,
Що криєш у серці своїм?
Є мрія у тебе єдина,
Вона не відкрита всім.
Хтось марить про вічнеє щастя,
Кохання хтось хоче зустріть,
Бажання всі різної масті,
Усі вони хочуть жить.
Всі мрії на волю рвуться,
Всі збутися хочуть умить.
Над ними долі сміються,
І так вже багато століть...
Для чого живеш, людино?
До чого так прагнеш ти?
Щоб мрію свою єдину
Здійснить, досягти мети.
Чи часто бажання збувались
У вирі бурхливім життя?

Поезія студійців
Інна Зелена

* * *

Світло, радість, надії та мрії...
І цвітуть у душі фіалки.
Це весна тобі серце гріє,
Ясні ночі малює й ранки.

Якщо спека розпалює серце,
А в думках твоїх срібні зорі,
То, зібравши дощі в відерце,
Літо мило до тебе говорить...

Чуєш літа плач, що стихає?
Журавлі сумно в небі курличуть.
Злотна осінь на троні сідає
І до царства свого звабно кличе.

Якщо срібними барвами в серці
Пише радість сумні візерунки,

Ювілеї
До 175-річчя І.Нечуя-Левицького

Інна Зелена

Драматургія І. С. Нечуя-Левицького як визначне явище української літератури