* * *
Поміж тисячі спалених кроків,
Серед сотень затоптаних літ
Я, назавжди утративши спокій,
День у день шепотів заповіт.
Промовляв його наче молитву
До розп'ятого нами ж Христа...
Мрійно бачив державу розквітлу,
Але мрія та й досі пуста.
Серед вереску простолюдинів,
Що ввірвались колись на пости.
Я писав. Я писав Україні
Ненаписані кимось листи.
Знаю. Вірю і вірити буду,
Що моя українська земля,
Розірвавши зрадливу облуду,