Донцов Д.І.

Я говорив про душевну драму Франка та його сучасників. Ми бачили, в яких сумнівах, в якій тривозі душевній кінчав поет життя. Бачили, як розчарувався в космополітичних ідеалах своїх «юних днів, днів весни». Бачили, як розчарувався і в інтелігенції, що його окружала, і почасти навіть в народних масах, в яких бачив стільки залишків душевного рабства. Ті його сумніви досягли свого вершка в поемі «Мойсей», яка водночас є зворотним пунктом його творчости й виходом на нову дорогу.

Є, властиво, не один Франко, їх є два. В деяких своїх творах він сам свідчить про роздвоєність його душі, про боротьбу в ній двох Франків (двох Миронів), яка вказує нам на шлях його світоглядової еволюції аж до самої смерти. В кінці цієї еволюції поет поставив хрест над усім, чому поклонявся замолоду, повернувши рішуче з манівців інтернаціоналізму на національний шлях.