Після тривалого мовчання та панування у вітчизняній драматургії «теорії безконфліктності» у ІІ половині 70-х – 80-х років з’являється ціла плеяда молодих митців, які подали на розсуд загалу дещо відмінний від партійних замовлень «продукт». Альтернативні драматургічні тексти 80-х засвідчили поступове руйнування канонічних прийомів жанротворення. В них не було гучних промов, уславлення героїчних подвигів заради світлого майбутнього. Натомість на сторінках п’єс постали звичайні люди зі своїми побутовими клопотами та особистими переживаннями [3, с.376].