* * *
Душею вірна тільки Україні!
І долю віддала я їй навік!
Ніколи не продамся я чужині
І не забуду цих бурхливих рік!
Щомиті відчуваю рідну хату
І ниє серце без її тепла!
Там на порозі мають ще чекати
Мамині квіти – з ними ж я росла.
О, Україно! В вишитій сорочці!
На ній калина, – диво-оберіг.
Я – найвірніша й найпалкіша дочка,
Росту з квітками, мамин де поріг!
