Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Ющук. Якщо ти українець
Анатолій Анастасьєв. Територія гідності
Микола Василенко. Лаодика - царица Селевкидии
Микола Василенко. Уламки імперії
Микола Василенко. Сердце - не камень
с. Балтазарівка

 

Історія виникнення села Балтазарівка

У кожного села своя історія. Є вона і в Балтазарівки, яка з 1839 року відома як Зоринка (Зорянка). Але на самій будівлі поміщицького маєтку було знайдено пам'ятну дошку, на якій проставлена дата 1725 рік.

Після звільнення Північної Таврії від турецьких завойовників у результаті переможних війн Росії з Османською Імперією цариця Катерина ІІ прагне заселити ці пустельні на той час степи, і роздає величезні наділи землі російським поміщикам та воєводам, які того заслужили. Одержав їх і відомий діяч держави, Міністр закордонних справ граф Мордвинов. Запрошувала до Таврії Імператриця й іноземців, і тоді сюди дійсно приїхало чимало французів, італійців, греків та німців (серед останніх - і предок Фальц-Фейнів).

Після смерті графа Мордвинова керуючий господарством Я.Я.Скадовський успадковує від нього за віддану і сумлінну працю 10 тисяч десятин землі і починає господарювати самостійно. Так, лише завдяки своїм зусиллям, здібностям і невтомній праці Скадовський стає одним із землевласників Таврії. Перший свій маєток він заснував в 40 верстах від Каховки, назвавши його Скадовкою. Тут народилися його діти: син Балтазар та дві доньки. Останні вийшли заміж за сусідів: поміщиків Зорина і Самойлова. Помер Я.Я.Скадовський у 1840 році. Де він похоронений - невідомо. Після його смерті більшу частину земель та маєтків батька успадковує син Балтазар.

Балтазар Якович Скадовський (1817-1884 р.р.) одержав військову освіту і служив у Одесі у драгунському кавалерійському полку, а пізніше - головою комісії по закупівлях породистих коней для кавалерійських частин. Одержавши спадщину, він вирішив піти у відставку і присвятити себе веденню господарства. Незабаром він стає одним із найосвіченіших і авторитетних, як казали тоді - зразкових господарів серед поміщиків Дніпровського повіту. Він скуповує все нові і нові ділянки землі як у держави так і в сусідів.

Одружився у 1862 році в Херсоні на дочці свого друга, в цьому ж році народився син - Сергій Балтазарович Скадовський. Там він закінчив училище, а потім одержав агрономічну освіту у Німеччині. Після смерті батька він взяв на себе управління своїм маєтком, а також майном сестер.

У 1888 році Сергій Балтазарович Скадовський, молодий поміщик, одружився з Марією Олександрівною Шліппе. Спочатку молоде подружжя мешкає у Скадовці, але через три роки сім'я переїхала у сусідній маєток, де жили Зорини. Маєток так і називався Зоринка (Зорянка), ще до переїзду Скадовських перебудували садибу. Зоринку перейменували в Олександрівку на честь Олександра Карловича Шліппе - батька Марії Олександрівни. Але, коли тут відкрили поштово-телеграфну контору, маєток назвали Балтазарівкою (нині у приміщенні контори розташована Балтазарівська сільська рада). Економія Скадовських була багатою. Для мешканців економії функціонували: лазня, пекарня, конюшня, цегляний завод, збудований ще при Зорину.

Більшість часу Сергій Балтазарович проводив у своєму маєтку.Саме тут, у Балтазарівці, народилось ще його двоє синів, Сергій та Георгій, а також три дочки: Марія,Єлизавета і Ольга.

Коли його синам виповнилось по 18 років, він наділив їм по 500 десятин землі, і відтоді брати змагались в успішному її використанні.

На початку 1918 року син Скадовського, Сергій Сергійович, повідомив батькові про намір одружитись з Софією Олександрівною Фальц-Фейн. Сергій Балтазарович віддав молодій парі будинок і маєток Балтазарівка. Молода пара переїхала у свій маєток у Балтазарівці. Проте господарювати тут їм довелося менше року: у 1919 році Скадовські назавжди залишили свою рідну землю і решту життя прожили на чужині при вельми скромних обставинах. Софія Олександрівна Скадовська загинула у 1945 році у Берліні вже зайнятому радянськими військами, під час останнього нальоту німецьких літаків. Сергій Сергійович Скадовський помер у Берліні у 1965 році (йому було 72 роки).

В останніх господарів Балтазарівки, Сергія Сергійовича та Софії Олександрівни Скадовських, залишився син, Борис Сергійович, який нині мешкає у Берліні. У дев'яностих роках він декілька разів відвідував Балтазарівку. Коли він приїздив сюди вперше, у селі ще зберігся будинок його батьків (приміщення колишнього клубу). Декілька років тому він згорів: у покинутому приміщенні діти покинули розведене багаття, стара споруда обгоріла і згодом її зрівняли з землею.

Старші жителі Балтазарівки ще пам'ятають і старий поміщицький сад на місці нинішнього стадіону. Зараз від нього залишились напівздичавілі бузкові алеї.

Радянську владу було встановлено у січні 1918 року. В 1921 році в селі був організований радгосп ім.Карла Маркса.

На фронтах Великої Вітчизняної війни проти гітлерівців боролося 45 жителів села, 25 з них нагороджені орденами й медалями СРСР. Загинуло 20 чоловік. На їх честь у селі споруджено монумент Слави.

Неподалік Балтазарівки досліджено курганні поховання доби бронзи та кочівників ХІ-ХІІІ ст.н.е.

 

 

Кравченко Лідія Афанасіївна, 1927 р.н.

Вона народилася в с. Балтазарівка, де проживала під час Голодомору 1932-1933 років.

В селі був в ті роки страшний голод. Трупи лежали на вулицях, не встигали їх хоронити.

Батько Ліди працював в ті роки комендантом села. Вона пам'ятає, як до них прийшов один чоловік, який був страшенно худий, обірваний і босий, просив їсти. Батьки пожаліли його, накормили, дали одяг, хтось доніс на них.

Перетрусили все в хаті, погребі. Все, що знайшли з їжі - забрали. На другий день батька вигнали з роботи, за те що допоміг голодуючому. Згодом його арештували за доносом і засудили. Декілька років він провів в тюрмі, а звідти повернувся тяжко хворим.

Лідія Афанасіївна корінна жителька с. Балтазарівка і добре пам'ятає сама, із розповідей рідних, як тисячі людей проходили через наше село, просячи їсти. Це був страшний час і його не можливо забути.

 

Лещенко Ганна Сергіївна, 1927 р.н.

Вона розповіла, що під час Голодомору 1932-1933 роках вони проживали в с. Чорна Долина.

Сім'я голодувала, тому що все, що в них було їстивного забрали. Батько помер від голоду, а мама забрала її і сестричку, що ще не ходила і пішли в друге село. По дорозі лежали мертві люди і ті, що вже не могли ходити.

Меншу сестру мама віддала родичам, а її відвела в с. Чернянку, де був дитячий будинок. Ночували вони під двоповерховою будівлею, було холодно і бігали криси.

А ранком мама померла, а її забрали спочатку в кочегарку, де вона допомагала спочатку підносити дрова. А згодом її помістили в дитячий будинок.

Коли розформували дитячий будинок, її завідуюча забрала в дитячі ясла.

Пізніше старший брат забрав її проживати в с. Балтазарівку. Вона дуже тяжко працювала, як наймичка, тому, що була сиротою.

Але Голодомори вона пережила і згадує їх, як страшний сон.

 

Торба Віра Гуріївна, 1925 р.н.

Нас в сім'ї було п'ятеро: батько, мати і нас три сестри. В 1931 році батька посадили в тюрму на 1,5 роки, за те, що не здавав останнє зерно, що залишив для сім'ї. Зерно знайшли і все забрали. Маму теж посадили за те, що вона збирала колоски. Мамі дали 13 років, з них 5 років тюрми і 8 років заслання в Сибір. Діти залишились самі і виживали як могли. Їли калачики, траву, цвіт акації. Дід повернувся з тюрми пухлий і помер. Бабуся, в пошуках їжі для дітей, пішла в Крим і померла під скиртами соломи. Батько повернувся з тюрми і пішов працювати в колгосп конюхом. Давали на робочу душу по 200 грамів хліба з кукурудзяної крупи. Коли організували колгоспи, стало трішки краще.

Про ті часи дуже тяжко згадувати і розповідати. Дійсно виживали, як могли.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)