— стверджує новокам'янський лірник Микола Швидун. Історик за фахом і літератор за покликом серця вилунює власну бентегу поетичними рядками.
Його обурюють сьогоденні яничари, гнітять душу клятвопорушники, що колінкують перед чужинцями, “топчуть і рвуть життєдайнії струни”.
Та автор не зациклюється лише на темі дійсно вражаючої несправедливості.
Муза, яка прийшла в осінь життя Миколи Швидуна, несе Любов і весняну оновленість серця, надихає шанувальників його творчості на Добро, “бо слово диха і живе простором”.
Весняні голоси: Вірші. — Херсон: Просвіта, 1998. — 27 с.
Не паліть очерет: Вірші. — Велика Олександрівка, 1999. — 34 с.
Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав
Пишіть реферати та курсові.
При передруці посилання залишайте на місцях!