Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Молода муза. Випуск 1
Микола Братан. Їде батько Махно
Іван Немченко. Світло надії
Коломієць Н.А. Відлуння душі
М.Братан. Парасолька йде по місту
Вишиванка. Число 2
Курай для пожежі
Ілюстративні матеріали: 
http://prosvilib.ipsys.net/mikola-vasilenko-kuray-dlya-pozhezhi-0

Микола Василенко
Курай для пожежі

1 9 7 0

16 березня 1970

Балакуча людина не тільки та, яка багато говорить, але й ота, яка в наш час пише з відкритою душею щоденники та мемуари. Сучасність навчає нас мовчати. Мовчання - єдина умова виживання. Але якась потаємна незборима сила диктує: пиши! Вовків боїшся - у ліс не ходи.

Не такі страшні вовки, щоб усе життя сидіти у своєму гніздів'ї й не визирати звідти. Творча чесна думка має право на вільне життя. Діти повинні знати правду про своїх батьків, знати історію, культуру свого народу. Хто розповість їм про це? Людина, де править неправда і жорстокість, деморалізується, безвільно стає живим трупом. Радянська конституція гарантує свободу слова, але тільки на папері. Насправді свобода загнана у глухий кут за невидимі нематеріальні грати. Тому відкрито не скажеш про негативні наслідки русифікації, про те, що радянська влада закриває українські школи, змушує вести навчання у технічних середніх та вищих навчальних закладах російською мовою, а на патріотичних українців, які принципово говорять українською, вішають ярлики буржуазного націоналіста. Червоні русифікатори день за днем, крапля за краплею вливають у душу вкраїнця отруту безбатченка, намагаються йому вкоротити історичну пам'ять. Так саме робили і російські царі - не гребували засобами насилля, свідомо нищили національну свідомость у неросіян. Людина, яка національно несвідома, внутрішньо сліпа. Вона не здібна шанувати чужого народу, бо не шанує свого, не може полюбити чужу мову, бо не любить свою.

 

17 березня 1970

Сьогодні на заводі від робітника почув анекдот про Хрущова.

Студент запитав студента: хто такий Хрущов? Той не знав. Почали шукати в енциклопедії. Знайшли. Читають: Хрущов політичний діяч Радянського Союзу епохи Райкіна, за своє довге життя:

1. Активізував будівництво житлових будинків, у яких наблизив підлогу до стелі.

2. З'єднав сортир із кухнею.

3. Утворив князівства на зразок Київської Русі (раднаргоспи).

Не встиг зробити:

1. Розбити міністерство лісового господарства на йолки і палки, а міністерство шляхів на міністерство туди і міністерство сюди.

2. Видати заміж 80-тирічну Гіталову.

Я запитав, чому він це не говорив вісім років тому. Відповів:

"Боявся. Тепер про це говорити можна. Навіть заохочують".

 

Закінчив читати "Узники Соловецкого монастыря". Повчальна цікава книжка про російську царську і радянську тиранію. Книжка навіяла спогади. Ще в дитинстві чув розповіді загорян про страшні Соловки, які десь далеко на півночі, але де саме, ніхто не знав. Тільки знали, що там страшне пекло і хто туди потрапляв, додому не повертався. 1937 року однієї ночі у моєму селі Загорянівка наскоком репресували 7 чесних, правдивих, простих колгоспників і без слідства і суду запроторили в Магадан. Селяни казали, що Магадан це і є Соловки, звідти ніхто не повернеться. Трошки не вгадали. Через 15 років звідти повернувся лише один - Микитась Я.В. Усі інші нагло замордовані. Ось їхні прізвища:

1. Головченко К.Л.

2. Олійник О.М.

3. Олійник І.С.

4. Чихун К.Я.

5. Гавриш О.П.

6. Отець Ігнатій (священик).

 

Моя бабуся говорила людям, що я також на Соловках, хоча насправді перебував з 1947 по 1955 р.р. у каторжних таборах Інти, Комі АРСР, звідки дозволялося писати додому лише два листи на рік. У таборі мав наспинний номер Є-415. Коли 1955 року повернувся додому, бабуся сказала: "Господи, це ти ж із того світу, із Соловків". Вона не набагато помилилася. Така тоді ходила слава про Соловки.

Лежав у лікарні, лікував апендицит. У палаті нас троє: один молодик із села Кіндійки, українець, а другий офіцер-відставник, росіянин, працює у якійсь торговельній установі. Офіцер на серйозній ноті доказував, що справжня назва українців - хохли, і це записано в історії, і так усі кажуть, а в Російській Федерації навіть такого слова, як українець, не знають. Сорокарічний кіндійчанин з офіцером солідаризувався, казав, що він хахол, а не українець. Це спонукало мене написати вірш про українців і хахлів.

* * *

Два прошарки відвіку давні

В народі нашому були.

Один із них - вкраїнці славні,

А другий прошарок хахли.

 

В хахлів крива, сліпа дорога -

Коліньми вичовгана путь.

Свого цураються порога,

За гроші й батька продадуть.

 

Не дорога їм рідна мова

(Батьками викоханий сад),

Аби самі були здорові

І був над ними "старший брат".

 

Чолом б'ю вам, вкраїнці любі,

Ви гідні честі й похвали.

Коли б не ви, давно до згуби

Народ наш привели б хахли.

 

Реакція була гострою. Офіцер назвав мене націоналістом і перестав зі мною розмовляти.

 

23 березня 1970

Ходив до школи №37, у якій навчається Валентин. На стінах у коридорі політична агітація - плакати, портрети партійних діячів, фотографії з часів громадянської війни, лозунги: "Из России неповской будет Россия социалистическая!", "Самый человечный человек - В.И.Ленин", "Мир - народам! Хлеб - голодным!", "В.И.Ленин - друг детей!" і т.п. Школа схожа до музею революції. Усі написи російською мовою - жодного українського слова. Хоча, правда, на шкільній стінівці портрет Т.Г.Шевченка і від руки напис "Пророчі слова великого кобзаря збулися. Радянський народ будує своє майбуття в єдиній дружній сім'ї". Я стояв біля стенда "Решение ХХIII съезда КПСС - в жизнь!", коли до мене підійшов учень. Я запитав, чи йому подобається стінна газета. - "Шо? Це не нашого класу", - сказав він. У школі навчається 80% дітей українців. Подзвонив дзвінок на перерву. Із класу 7 "Б" вийшла вчителька української мови і літератури. Я звернувся до неї українською мовою, вона відповіла російською. До неї підійшли учні. З ними говорила російською. Куди ми йдемо? Коли і хто зупинить ганебне явище - повзучу русифікацію?

 

У клубі письменників були поети із Києва Станіслав Зінчук і Володимир Забаштанський. Вечір присвячений пам'яті Максима Рильського. Виступили Зінчук, Забаштанський, Федірко, Каців, Плахтін. Іван Плахтін підкреслено говорив, що він випивав із Максимом Рильським. Попросили й мене сказати слово.

 

Пригадалися роки, коли літгуртківці ще сторонилися мене, а преса відхиляла мою творчість (адже ж сидів!) тільки М.Рильський, не вимагаючи від мене анкетних даних, тепло відгукнувся на мою добірку віршів. 24 грудня 1956 року він писав:

Дорогий товаришу Василенко!

Переглядаючи свої папери, я раптом знайшов Ваш лист, де сам зробив дуже вже давно напис: "відповісти негайно"... А вийшло так, що лист був загубився, і от тільки тепер на нього відповідаю з почуттям великої перед Вами вини. Отже: на присланих Вами поезіях бачу печать безсумнівної обдарованості, переклади (із Богдановича і Гете) свідчать про культуру мови. Якщо й досі Ви цих віршів ("По гриби", "Огир пильно вухами чатує", "Діхі", "Тиша в тундрі", "Білий цвіт каштанів", "Дервіш - бекташ", "Гойдається на хвилях моря вечір...") ніде не опублікували, то дозвольте мені особисто звернутися до наших журналів. Взагалі озвіться, і я постараюся спокутувати перед Вами провину.

М.Рильський

Відвіз Любомирові П. книжку про Соловецький монастир. Він показував гуцульські писанки. Яка краса! Яка натхненність, художня мудрість і душевна теплота! У поєднанні звичайних фарб, ліній, абстрактних малюнків, бачиш світ, який існує в тобі, але ти про це не знав. Пам'ятаю, коли моя бабуся розмальовувала крашанки, - вона це робила, може, не зовсім майстерно, але скільки було отої радості і світлої любові, коли вони, оті крашанки, лежали на столі у полив'яній мисці на Великдень.

 

24 березня 1970

"Літературна Україна" опублікувала цікаві вірші А.Малишка:

Тепер усе ясно:

Благословляю самого себе,

Виходячи в далеку дорогу...

 

Збирайтеся, мудрі,

Та порадимось,

Бо світ росте на однім стеблі,

Наче зерно в горосі...

 

Воно (слово) колись витало

Понад юрмами,

Його лякали нагаєм і тюрмами

За правди дзвін, за золоті ключі...

 

Шкода, що такий талановитий поет багато писав на вітер.

 

Ходив у винтрест. Ішов через парк ім. Леніна. Погода прохолодна. Дерева і кущі ще голі, бруньки на деревах тільки прокидаються. У парку працюють робітники: асфальтують доріжки, фарбують ятки, металеву огорожу, прибирають сміття. Пахне гудроном, але найбільше вологим чорноземом, неповторним запахом ранньої весни. Потім пішов парком ім. Ленінського комсомолу. Там також робітники й робітниці упорядковували парк. У центрі парку на майданчику на постаментах стоять скульптурні портрети російських письменників Пушкіна, Толстого, Горького, Маяковського - і жодного українського.

1964 року в кутку парку було скульптурне погруддя Т.Шевченка.

Тепер його нема. Погруддя демонтували, постамент зруйнували.

 

До мене додому приходили В.Забаштанський та С.Зінчук. Цікаві поети. Забаштанський мужньо й шляхетно переносить своє каліцтво. Він без рук, без очей. Навчається самотужки, пише вірші "в голові", "написані" диктує записувачеві. Воістину подвиг людини - у самій людині!

 

28 березня 1970

Прочитав Івана Шаповала "В пошуках скарбів". Дуже цікава книжка про славетного подвижника і мужнього на той час ученого Д.І.Яворницького.

"Моїм правилом у житті було - працюй і працюй, - писав учений, - не вдивляючись вперед і не оглядаючись назад; працюй, не чекаючи нівідкіля й ні від кого ні нагороди, ні подяки; працюй доти, доки служать тобі руки й доки б'ється живе серце в твоїх грудях; працюй на користь твого народу і на благо Батьківщини, дорогої тобі".

Це його заповіт нащадкам, які повинні усвідомити, що без корисної праці і патріотизму жити марно.

До мене додому приходив В. Бойченко. Він викладає англійську мову в педагогічному інституті. Пише гарні вірші і перекладає з англійської. Читав йому свої переклади.

 

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)