Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Вісник Таврійської фундації. Випуск 7
Молода муза. Випуск 3
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
Микола Братан. Сузір'я Плеяд
Погляди Яра Славутича на органічність української мови

МОВОЗНАВСТВО

Володимир Демченко

Погляди Яра Славутича на органічність української мови

Останнім часом українські лінгвісти слушно переймаються невирішеною за довгі роки проблемою правопису української мови. Зрозуміло, що і понад сто років тому, і нині ця проблема підживлюється безкомпромісністю як територіальних українців (із триклятим поділом на західних і східних), так і діаспорних (які також уже поділяються на часові міграційні категорії). Омріяний компроміс міг би бути знайденим і за допомогою волюнтаристичних рішень влади (як то було в Росії: сказав цар Петро, що буде так, то й було так!). Проте на владних рівнях - свої змагання у сфері мови: чи бути другій офіційній, чи ні (можна при бажанні приліпити й третю, коли певний етнічний патріотизм охопить значну частину еліти), і тому на владу сподіватися не варто, а варто збиратися провідним лінгвістам і вирішувати ці питання.

У цьому ракурсі погляди з діаспорних просторів, звісно, також заслуговують на увагу. Наша стаття й присвячена аналізу деяких поглядів учених діаспори, зокрема колишнього земляка Яра Славутича, що є носієм саме південно-східного наріччя - висхідного масиву мови.

За мету візьмемо огляд правописних пропозицій ученого в аспекті їх органічності (природності) - тобто з виходом на фонетичні особливості української мови.

У зв'язку з цим слід зазначити, що органічність мови не завжди складає основу орфографії (навіть якщо остання заснована на фонетичному принципі), тобто правописні елементи не завжди органічні та логічні. Скажімо, дієреза (випадання звуків) є найхарактернішою ознакою редукції в широкому смислі (у вузькому цей процес передбачає лише випадання голосних у слабкій позиції), що, в свою чергу, є найхарактернішою ознакою органічності мовлення й відповідно - мови. Можна навести як приклад діалектні форми свому, твому, шо (рос. чо залишає інший компонент африкати [шч]), за(й)шли, при(й)шли, ви(й)ду, такой(у).

Це зрештою призводило й до кодифікації таких одиниць: добри(й) день -> добридень, пі(й)шли -> пішли, а також мого, свого тощо. На рівні фонетичної морфології редукуються також дієслівні форми 3-ї особи однини дума, пита тощо [Див. ще: 1:44-47].

Кодифікування подібних до аналізованих вище логічних форм також становить головну проблему в плані компромісного правопису, який українські вчені вже понад сторіччя намагаються сформувати та який би влаштував усіх - носіїв трьох наріч української мови, городян і селян, учених і пересічних громадян, носіїв української мови в Україні та за кордоном.

На жаль, ці намагання поки що безрезультатні. Проте деякі з трансформаційних пропозицій учених у цьому напрямку заслуговують на нашу сьогочасну увагу - як фонетично логічні та органічні (див. ще серію статей у: Мовознавство. - 1995. - № 1):

зайве немотивоване подвоєння: бруто, нето, тона;

позиційна логіка: геніяльний (бо геній), матеріял (бо матерія, а функціонально взагалі матер'ял), Кавнас (ў) тощо (а то буде Росіа, росіани - як марсіани - В.Д);

системна дієреза: казаський, тюрський, бaський (а для коня - баськuй);

більш органічна флексія в деяких іменниках 2-ї відміни - ойконімах: Лондону, Парижу, Херсону, Ужгороду тощо (порівн. у 20-х рр. ХХ ст.: …Ташкенту [2:39] та в діаспорі: Монреалю, Едмонтону, Нью-Йорку [3:76]);

послідовна відповідність морфологічних конструкцій: гросмайстер, балетмайстер (бо майстер), а тому, до речі, Олександер і міністер;

давня справедлива флексія в іменниках 3-ї та 4-ї відмін - соли, смерти, імени (як безвісти, восени, теляти) та в географічних назвах: Перми, Твери, Руси;

м'якість на межі морфем в ад'єктонімах: уманьський, прип'ятьський (як уральський, ковельський, та й тобольський);

збереження хоча б певною мірою іншомовного оригіналу антропоніма, зокрема російських Міхаїл, Філіп, Кіріл тощо - як, скажімо, пол. Владзімеж, болг. Васіл, рум. Матей (це набагато логічніше, аніж Кирило Нікітін чи Матвій Попеску, а чи й радянські квазітвори Джавадов чи Бешикбайрамов, ще й Бахтіяр Мухамадович тощо). Зрозуміло, що залишається тільки мріяти, аби відповідно й українські ідіоніми в інших мовах вимовлялись та писались за оригіналом (рос. Васыль, Андрий, Пэтро тощо). Хоча такі спроби - некодифіковані - в історії російської мови вже були: Мыкола, Павло, Олэна. Це ж стосується і географічних назв;

певна українізація російських за формою прізвищ громадян України, зокрема й історичних: Глібів (Глібов), Свенцицький (Свенціцький), Бородин (Бородін) тощо [3:75].

Серед подібних пропозицій логічним можна визначити й питання про рефлекси первинного грецького q (th): катедра, міт, аритметика тощо, оскільки теологія чи тезис не перетворились зрештою у феологію чи фезис (плутанина призвела до випадків, коли навіть у споріднених лексемах наявні різні похідні від того q: Мефодій MethodiosmeqodoV, від чого й метод, методика тощо).

Проте порівняно з попередньою пропозицією, яка вже навряд чи стане органічною (через остаточне звикання до наявних літературних форм), питання про однозначну передачу w перед наступним голосним через в є досить органічним: навіть невігласно не вірячи в їх близькість у вимові (українські ж фонетичні варіації ў, w), вимушені будемо Wilks передавати як Уїлкс, а не Уілкс, оскільки саме так потрібно за законами української мови (Яр Славутич називає такі форми дивовижними і подає Вільям, Вітмен тощо [3:77].

Таким же органічним є перспективне положення про відмінювання незмінних раніше етранжизмів типу пальто чи метро, оскільки у народному мовленні вони вже давно і постійно асоціюються з іменниками чоловічого роду: пальтів (як і незапозичені: питаннів) - за аналогією до столів. Проте в цьому випадку слід бути обережними і не варто категорично приймати Славутичеве одягнувши нові пальта, вони поїхали автом до Торонта... зайшли до бюра [3:77], хоча й органічним буде відміняти будь-яке французьке прізвище на : в Англоми, Англомі, Англомою тощо.

Отже, як бачимо, на рівні фонетики найбільшу цікавість викликають питання кодифікації мовних одиниць у плані відповідності письмової та усної форм (за провідним принципом орфографії - фонетичним).

А в цілому сподіваємось, що колегія з достойних фахівців-мовників усе ж таки знайде компромісний варіант довгожданого українського правопису, врахувавши не лише вікову традицію, що має практику змінювати свої канони, але й думки молодих колег і вчених з діаспори.

Література

1. Демченко В.М. Органічна та неорганічна українська мова: Монографія. - Херсон: Мрія, 2003. - 188 с.

2. Єфремов С. Щоденники: 1923-1929. - К., 1997. - 848 с.

3. Славутич Яр. Запропоновані зміни у "Правописному словнику" Г.Голоскевича // Мовознавство. - 1994. - № 1. - С. 72-77.

Теми: 
Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)