Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Інна Рижик-Нежуріна. Мить
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
В’ячеслав Друзяка. Україна – мій біль і надія
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Заокеанський тижневик "Народна воля" припинив свою появу

 

ЖУРНАЛІСТИКА

 

Микола Дупляк

 

Заокеанський тижневик "Народна воля" припинив свою появу

Історія появи "Народної Волі" тісно пов'язана із заснуванням української забезпеченево-допомогової організації в США - теперішнім Українським Братським Союзом (УБС) у 1910 році, її засновники виявилися вельми розумними людьми, бо розуміли потребу і значення власного пресового органу, яким від початку 1911 року став "Шершень", що його видавав у 1909 році в Скрентоні, Пенсильванія, книгар Василь Гришко - один із засновників Братського Союзу. До речі спершу гумористичний, а відтак популярно-науковий двотижневик "Шершень" появлявся від 4 березня 1908 року в Нью-Йорку, а з 4 листопада 1909 року в Скрентоні.

1 червня 1911 року в "Шершні" появилася замітка, що на його місце буде виходити орган УБС під редакцією Євгена Гвоздика, а вже 15 червня того ж року, в Олифанті, що біля Скрентона, вийшло перше число "Народної Волі". 1 червня 1913 року редакцію "Народної Волі" перенесено з Олифанта до Скрентона, де вона й досі знаходиться.

Від серпня 1914 р. до січня 1915 р. "Народна Воля" виходила два рази в тижні, а від 1 липня 1916 р. упродовж кількох років виходила тричі на тиждень.

Видавати власний орган для молодої організації не було легко, але її провід розумів, що власна газета потрібна і робив необхідне, щоб вона віддзеркалювала працю Братського Союзу та була зв'язком між ним і його членством. Упродовж десятиліть УБС довелось поборювати багато фінансових труднощів, щоб газета жила та служила всій українській спільноті за океаном. Свою місію тижневик виконував прекрасно до кінця своєї появи.

Напрям "Народної Волі" схвалено вже на першій Конвенції УБС у Гаррісбурзі в 1911 році. Читаємо про це в першому числі "Народної Волі" з 15 червня 1911 року: "Часопись має мати на увазі добро народу та організації, не має пропагувати ані поборювати ніякої віроісповідної секти, має ширити українську національну ідею під кличем рівність, єдність, братерство". Проте, не все напрямок "Народної Волі" був однаковий. Він мінявся, до певної міри, залежно від редакторів.

Новий напрямок "Народної Волі" був схвалений 1925 року на VI Конвенції Братського Союзу в Баффало та 1929 року на VII Конвенції в Скрентоні і 1933 року на VIII Конвенції у Філадельфії: "Народна Воля, як орган УБС, має мати дійсний український і робітничий напрям. Вона має піддержувати і поширювати думку про визволення Українського Народу з-під московського, польського і всякого чужого панування та об'єднання його в самостійній державі українських селян і робітників. Народна Воля має містити вістки з України про життя і поступ Українського Народу та про його боротьбу за визволення".

Такий напрямок газети утримувався постійно за редакторства Ярослава Чижа, аж до 1942 року. Після його відходу з редакції, були деякі хитання щодо способу редагування газети і з того приводу були спори. Поклала їм кінець ХІІ Конвенція УБС в 1950 році в Скрентоні, яка виразно привернула традиційний напрямок "Народної Волі" коли редактором став д-р Матвій Стахів, а співредактором Дмитро Корбутяк.

У резолюціях XIII Конвенції УБС, що відбулася у Філядельфії в 1954 році, у справі напрямку "Народної Волі" м. ін. читаємо, що "...Народна Воля має дбати про добре ім'я і славу Союзу, обстоювати права і справедливість для робітників, боронити демократію і поборювати її ворогів і ворогів США і Канади, а разом з тим підтримувати визвольні змагання Українського Народу за свою самостійну, соборну, незалежну і демократичну державу на всіх його землях.

Головні Конвенції УБС ніколи не міняли раз визначеного ідейного напрямку газети. Вони лише докладніше формулювали його тоді, коли якась мала група членів намагалася накинути Союзові та його пресовому органові якийсь інший напрямок.

Завжди і в кожнім періоді "Народної Волі" залишалася непорушна ідея служби українській національній і робітничій справі. Провідним принципом у національній справі була допомога визвольній боротьбі української нації проти всіх чужих загарбників і при тому виховання членства в дусі переконання, що Україна, завдяки нашій спільній праці та боротьбі, мусить стати знову суверенною і від нікого незалежною демократичною державою на всіх своїх соборних землях. Цей непохитний соборницький і державницький дух характеризував увесь час "Народну Волю".

Щоб заохотити англомовних членів УБС читати "Народну Волю", ще в 1928 році була спроба ввести до газети англомовну сторінку, але постійну англомовну сторінку введено щойно 1 червня 1933 року. Вона називалась "Our Amегісаn Раgе", а її першим редактором була Марія Струтинська-Ґамбаль. Пізніше англомовні сторінки міняли свої назви.

"Народна Воля" ентузіястично зустріла проголошення незалежности та самостійности вільної Української Держави в 1991 році і з того часу непохитно стоїть на позиціях утвердження та зміцнення цієї незалежности, а разом з тим на позиціях захисту української мови в Україні та розвитку української культури. Разом з тим газета захищала українську мову від русифікації, засуджувала та нап'ятновувала байдужість до рідного слова "українських" політиків та спроби україножерів надати російській мові статус другої державної в Україні.

На той час, коли Україна стала незалежною державою, українська преса в Америці особливо відчула фінансові труднощі, бо патріотичне покоління післявоєнної еміграції вимирає, тож нема кому передплачувати та читати українську пресу. Дошкульно відчув це й тижневик "Народна Воля", тим більше, що видавець газети (Братський Союз) має свої фінансові клопоти і не може дозволити собі щорічно доплачувати до газети значних сум грошей. Це, тим більше, що сучасний провід організації, а точніше її Виконавчий Комітет не виявив належного розуміння ваги власного пресового органу і... щоб заощадити кілька десятків тисяч долярів, рішив позбутися тижневика з кінцем 2006 року, припинити його появу майже перед своїм столітнім ювілеєм.

Правда також, що проти припинення появи газети рішуче протестували українські інтелігенти та професіоналісти з рядів УБС і з-поза організації, але одиноким успіхом протестної кампанії, яку повів д-р Роман Ричок було те, що газету зовсім не закрили, але дозволили їй виходити раз у місяць. Довголітній головний редактор тижневика (Микола Дупляк), який в останніх роках видавав газету майже самотужки, відмовився видавати місячник, тож новим редактором "Народної Волі" став Роман Лужецький.

До речі, до кінця своєї появи тижневик "Народна Воля" друкувався за Харківським правописом і був хіба одиноким часописом в Америці, який з приїздом до Америки нової хвилі емігрантів з вільної України, не перейшов на Київський правопис. Припинення появи тижневика "Народна Воля" це не лише втрата для Братського Союзу, але й втрата для всієї української спільноти та української культури.

Від початку заснування тижневика "Народна Воля", його головними редакторами були: Євген Гвоздик, Іван Ардан, Мирослав Стечишин, Дем'ян Бориско, Микола Репен, Ярослав Чиж, Микола Цеглинський, д-р Володимир Левицький, Володимир Лотоцький, Дмитро Корбутяк, д-р Матвій Стахів, д-р Василь Вергун, Іван Смолій, д-р Роман Ричок, Віктор Поліщук, Микола Дупляк.

 

 

Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)