Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 3
Історія Просвіти Херсонщини. Том 1
Анатолій Суганяк. Атом любові
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Виє вітер серед ночі...; Молитва; Що мені з того...; Питався ти мене

Зміст

СПАДЩИНА

 

 

Дніпрова Чайка

 

Виє вітер серед ночі...

Виє вітер серед ночі,
Стогне та гуде.
Хоч вибери з лоба очі, -
Сон усе не йде.
 
Зимня ніч, бабуся сива,
Хоче все приспать,
Як кожухом, снігом вкрила,
Почала співать.
 
Невеселі тії співи,
Що співа стара,
Прислухаєшся - ще дужче
Туга розбира.
 
Всіх бабуся вже приспала,
Світла вже ніде,
Не мигтить, а сон лукавий
Досі ще не йде.
 
Мимоволі лізуть в руки
Пера та листки,
А уява вже малює
Пишнії квітки.
 
І під стогін, хуртовини
Мрії ті прудкі
Заплітаються в химерні
Віршові рядки.
 
Тільки шкода, що і з ними
Теж бува не раз,
Що з малюнками морозу
На шибках у нас:
Станеш зблизька придивлятись,
Дихати на них,
Тануть - тануть - пропадають,
Та уже й по їх.

1884 р.

 

 

Молитва

Дай мені, мій Боже,
Чого в тебе прошу -
Не багатства-щастя,
Не вроду хорошу:
Дай мені, мій Боже,
Слово нелукаве,
Щоб повідать людям
Українську славу,
Слово вільне-бистре,
Широко-могуче,
Мов степовий вітер,
Мов Дніпро ревучий,
Щоб летіло слово
Вітром по долині,
Розносило б славу
Рідної Вкраїни;
Як Дніпро ревучий
Пробиває кручі,
Пробивало б серце
Слово те палюче.
Більшої б я долі
В Бога не просила -
Тільки б теє слово
Всюди пролетіло,
Летючи по світі,
Птахом щебетало,
Всіх би чарувало,
Всіх би поєднало,
Голосочком срібним
Ледарів збудило
І дідів преславних
В гробі звеселило.

1883

 

 

Що мені з того...

Що мені з того, що вона мене
не любить, аби не заважала
мені її любити.

Що мені з того, що ти мене не любиш?
Тільки б не завважив ти тебе любить!
Що тобі з того, що без твого дозволу
Пустку мого серця щастя знов повнить?
 
Грішницю ж, що потай приторкнувшись ззаду,
Викликала чудо, - сам простив Христос.
Що ж тебе обходить, що святу відраду
Мимоволі дати ось тобі прийшлось?

1892 р.

 

 

Питався ти мене...

Питався ти мене,
Як я уся горіла:
За що-бо так тебе
Я щиро полюбила.

За силу? За красу?
За розум? За завзяття?
І де б за час малий
Тебе могла пізнать я,

Щоб ясно зрозуміти
Та щиро полюбити?

О, не дивуй! мені
Потрібна не урода,
Не розум твій, не міць,
Не огрядна істота.

Чи віриш ти? - Мені
Так мало-мало треба,
Щоб з брудної землі
Піднятися під небо.
 
Ні сили, ні краси,
Ні слави голосної,
Лиш треба, щоб збудив
Ти душу, що в спокої
 
Без діла, як мара,
Всякчасно замира.
 
Але не здумай ти
Нічим мене купити.
Не важся душу ти
Нічим мою зв'язати,
 
Бо вільна, вільна я
І щастям так багата,
Що як убогий ти, -
Я буду дарувати.
 
Нездужаєш - то я
За двох зроблюся дужа.
Не маєш ти краси -
І те мені байдуже.
 
Бо в час той от такою
Я наділю тебе
Чудовою красою.
 
Зроблю усе, що мушу,
Оддячу щиро я.
Розкуй мені лиш душу,
Верни мені життя.

1900 р.

(Подав до друку І.Немченко. За матеріалами Інституту рукописів Національної наукової бібліотеки ім. В.Вернадського НАН України. - Ф.Х. - №34924)

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)