Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Валентин Плаксєєв. Лети, моя пісне, лебідкою!
Микола Василенко. Курай для пожежі
Вишиванка. Число 2
Микола Братан. Знову експромти
Анатолій Суганяк. Атом любові
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Янгол, який не повернеться…

 

Новелістика

 

Вікторія Лазарєва

студентка 5 курсу Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Дійсний член Літературної студії ім. Василя Вишиваного.

 

Янгол, який не повернеться…

В.Щ. на згадку про те Сонце…


Коли іноді я дивлюся на сонце, то бачу в ньому Тебе. Всміхаєшся мені так, як тоді, коли ми вперше удвох зустріли його захід. Ось переді мною вимальовується твоя струнка постать - русяве волосся, на якому спочиває мереживо із проміння, очі, що в них розсипане сонячне намисто…

Пам'ятаю, як колись, будучи малою, питала у бабусі, як живе Сонце:

- Бабуню, а у Сонця є намисто? Воно ж бо таке гарне!

- Аякже, дитино.

- А чому воно його ховає?

- Бо як одягне свої сліпучо-золоті перлини, то світ увесь засліпить.

- Бабусю, хіба не може воно хоч на стілечки показати їх? - запитую я, зводячи докупи пальчики, щоб показати - хай це диво триватиме лише мить.

- Так. Лесю, так, але дуже рідко.

- Навіть якщо я буду слухняною і дуже-дуже його прохатиму?

- Не знаю. Та й навіщо тобі те намисто?

- Ба, а я знаю, що лише янголи можуть попрохати ті перлини у сонця і принести мені.

- Вже ж ти й розумна! І звідки воно у тебе взялося? Чому янголи? - допитується бабуся, зачудовано піднявши брови.

- Пам'ятаєш, як дідо казали, що в янголів золоті крила, і вони - найближчі до сонця, і… слухають Бога. Прилетить янгол, і принесе мені таке намисто, і буде воно сяяти на увесь наш двір. Хто йтиме вулицею - здивується: "Що то у Лавренчуків таке сія? Неначе б сонце у двір скотилося".

- А я скажу: "І вже ж сонце. Тільки то воно мені подарувало свої перлини, щоби вбиралася я, та й була схожа на сонячну Княгиню".

Бабуся мовчить.

- Правда, бабуню?

- Так, Лесю, так. Обов'язково прилетить янгол, і подарує… і подарує, …ох, перли сонячні…

Дивлюся я як у бабусі закриваються очі, і вона поволі мандрує в країну Снів. І бачить свою маленьку Лесю, але… вже і не маленьку. Бачить - гордою княгинею, повагом ступає вона по дворі - справжня газдиня, а на шиї у неї - разок добірного намиста, і в кожній намистинці - Сонце живе…

Навіть тепер, коли ці довгі нічні розмови і моя тиха ріка дитинства лишилися далеко позаду, я люблю дивитися на Сонце, бо воно нагадує Тебе…

Уже немає тих казок, що чула їх від своєї бабусі… і сни вже не ті. Проте іноді, лишаючись на самоті серед степу, або й так спостерігаючи захід сонця, думаю собі: "Хотіла б я зустріти янгола. Ні, не для того, об прохати про ті сонячні корали. Я б попросила його полетіти до тебе і… поцілувати Тебе, і знак Сонця лишиться на твоїх вустах. Адже то - і мій поцілунок теж. Янгол повернеться і, подивившись на мене печальними очима, скаже, що не може виконати цього бажання, бо… янголи янголів не цілують".

Я мовби від сну прокинулась і відчуваю, як сонце ледь чутно пестить мене своїм промінням, і… цілує, але - на одну-єдину мить. А коли вийшовши із-за дощової хмари, тягнеться до мене своїм промінням і кидає лагідну усмішку, я раптом починаю відчувати, що це - твої обійми, і - твоя посмішка, і, - очі, бо Ти - це Вічне, і доки сходитиме Сонце, я бачитиму в ньому Тебе…

 

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)