Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Микола Братан. Експромти з посмішкою
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Микола Тимошенко. Мій степосвіт

Дмитриченко А. Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь” // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 56-58. - [Трибуна молодого дослідника. За матеріалами VI Всеукраїнської студентської наукової конференції “Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті”]

Художня рефлексія героя в романі Уласа Самчука “Волинь”

Актуальність нашої статті визначається провідною роллю українського письменства у збереженні літературних традицій. Зокрема, вагомим є внесок митців-емігрантів, представників українського зарубіжжя, серед яких виділяється Улас Самчук як обдарований прозаїк-традиціоналіст, талановитий публіцист та літературний критик. Він належить до групи діячів, які опинилися за кордоном та тривалий час вважали своїм культурно-організаційним центром Прагу: “...Тут я визрів як письменник, тут появилися основні мої писання, тут формувалися мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав я певне число людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя” [5, с. 203]. Прозу “празької школи” В. Державин називав вагомою за змістом та цікавою за формою. На відміну від лірики поетів цієї школи, яка була швидкою формою самовираження, епіка набула глибини осмислення та багатогранного відображення життя. “Пражани” витворили довкола себе потужні силові поля українського духу, стали осередком формування нового типу українця, який зумів інтелектуалізувати чуттєву стихію української ментальності, дисциплінував її та надавав українству чіткого спрямування в історіософському осмисленні.

За твердженнями Ю. Коваліва, рефлексія – це емоційне осмислення автором власних переживань та роздумів у художньому творі, прагнення знайти сенс життя [3, с.317]. Вона властива сентименталізму, ранньому модернізму та авангардизму. Активізується рефлексія у кризові періоди історії, коли автор переживає розлад між внутрішнім та зовнішнім світом. Такі напружені ситуації спостерігаються у творах Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”, В. Винниченка “Чорна Пантера і Білий Медвідь” та ін. Рефлексія у формах психоаналізу постала й у добу реалізму, відображаючись у персонажах, які пройнялися пошуками правди та сенсу життя (“Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького). Проблему рефлексії досліджував К.-Г. Юнг. Вивчали її і представники постмодернізму. Зауважимо, що ознаки художньої рефлексії головного героя літературного твору проглядаються й у доробку У. Самчука. Їхні вектори направлені на самозаглиблення у внутрішній світ, самоусвідомлення та самоствердження героя роману Володька Довбенка. Він є головною особою, довкола якої розбудовуються напружені колізії трилогії. Один із головних героїв роману Уласа Самчука “Волинь” Володько Довбенко увібрав риси самого письменника. Художній твір концентрує комплекс естетичних і світоглядних засад автора, а центральний персонаж є виразником світоглядних шукань митця, його alter ego. Художньо-естетичні засади У. Самчука пов’язані з його особистістю, світоглядно-ментальним життєвим досвідом. На літературну творчість письменника впливали такі фактори: походження автора; інтенсивне формування його української самосвідомості в юнацький період (1917-1920 рр.); умови становлення як митця (Німеччина, Чехія); співпраця в “Літературно-науковому віснику”, яким керував Д. Донцов, де домінувало художнє втілення ідеї волюнтаристської людини (гордої та сильної, людини дії, яка прагне утвердити себе, свій рід на землі). Такий тип людини, міцного господаря – позитивний ідеал автора, який відрізняється від традиційних образів селян М. Коцюбинського. Проблема землі розглядається Уласом Самчуком не просто як здобуття власного поля, це проблема утвердження національної повноцінності, а відтак створення власної держави. Письменник персоніфікує волинську землю: “Чорна, вироблена, пшенична земля… вірте мені чи не вірте, а такої землі, як у нас, ви на цілій Волині не знайдете” [4, с. 139]. У зв’язку зі збільшенням сім’ї Матвій Довбенко змушений переїхати з Дерманя до Тилявки в пошуках більшого шматка землі. Володько підмічає, що “батько його мусів тяжкою працею здобути собі шматок землі, щоб могти вільно, безмежно лити на ній власний піт” [4, с. 280]. Як і кожен селянин у роки революції вірив у краще життя, так і син Довбенка вірить у “большевістську” правду, яка дуже швидко зникає. Тепер він буде жити “свідомо”; він син мужика, викормлений “твердим запрацьованим хлібом”, “в нього міцне, невибагливе, не розніжене тіло і суцільна проста душа”; він думає так, як треба думати кожному, хто чесно хоче жити на землі; він не бажає чужого, але не віддасть і свого. Світоглядна модель образу героя визначена автором не тільки свідомістю, а й думками про майбутнє громадянство. Про це Володько робить висновок тільки тоді, коли відбулася війна та почалася революція. Зміна влади приводить до усвідомлення героєм самостійності держави: “Він уже це розуміє і йому навіть приємно це розуміти. У нього вливається якась частинка гордості від того розуміння. Цей млин, ці люди, цей став все, все навкруги це Україна, навіть отой рачок у ставу, це вже багатство України” [4, с. 313].

Земля у романі “Волинь” є невід’ємним елементом української етномоделі світу та духовності героїв. Українська земля – охоронний модус Самчукових героїв, зокрема Володька, його народу та нації: “Земля наша понад усі землі!... Край наш над усі краї край... І попрацювати для нього щось варто!”, його кличуть інші світи, інша робота: “Світ, слава, широта мене манять, але поки тут, поки бачу оці поля, оце небо, не можу сидіти й дивитись” [4, с.459]. Свою увагу письменник спрямовує на світобачення головного персонажа твору Володька Довбенка, який переконливо ідентифікує свої філософські роздуми. Самосвідомість героя пронизує відчуття та усвідомлення національної окремішності.

 

Література

1.     Кульчицький О. Світовідчуття українця: українська душа / О.Кульчицький. – К.: Фенікс, 1992. – 128 с.

2.     Літературознавча енциклопедія: у двох томах / [авт.-уклад. Ю.І.Ковалів]. – Київ: ВЦ Академія, 2007. – Т. 1. – 608 с.

3.     Літературознавча енциклопедія: у двох томах. [авт.-уклад. Ю.І.Ковалів]. – Київ: ВЦ Академія, 2007. – Т. 2. – 622 с.

4.     Самчук У. Волинь: [роман: у трьох частинах] / У. Самчук. – Острог – Львів: Вид-во НаУОА, “Сполом”, 2005. – 632 с.

5.     Самчук У. О. На білому коні. На коні вороному: спомини і враження: у двох частинах / У. Самчук. – Острог-Луцьк: Вид-во НаУОА, ПВД “Твердиня”, 2007. – 424 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)