Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Цвіт вишні
Микола Василенко. Лаодика - царица Селевкидии
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Микола Братан. Від сонця до сонця
Вишиванка. Число 3

«Душа митця завжди крилата»: Сценарій мітингу до дня народження Тараса Шевченка // З Україною в серці: Збірка сценаріїв урочистих мітингів до державних свят. – К.-Херсон: Просвіта, 2015. – С. 9-13.

 

«Душа митця завжди крилата»
Сценарій мітингу до дня народження Тараса Шевченка

У запису звучить пісня на слова Т.Г.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Музика затихає і на фоні музики голос диктора читає вірш Н.Коломієць «Тарасові».

Приходить до нас свято навесні,

Як починають брунитись дерева.

І ми, як шану, вірші та пісні –

Кладем до ніг своєму Кобзареві.

На Кручі Канівській аж до блакитних хмар,

Стоїть Шевченко гордо й величаво,

Великий український наш Кобзар

Заслужено здобув всесвітню славу.

Свободи для народу він бажав –

Що від неволі може бути гіршим?

Як сіль у вічі, так пекли панам

Його прості, але правдиві вірші.

Поете мудрий, ти наш оберіг,

Уклін тобі за відданість синівську,

За те, що в час пригноблення ти зміг

Відстоювати мову материнську.

За те, що Україну ти любив,

І вірив в неї, як у святість неба,

Тарасе, наш низький тобі уклін,

За те, що ми повірили у себе.

На останніх словах диктора до мікрофонів підходять ведучі.

Ведучий: Шановна громадо! Ми сьогодні зібралися у цьому визначному для справжніх патріотів місці, щоб вшанувати пам'ять великого українського поета, письменника, драматурга, художника – Тараса Григоровича Шевченка.

Ведуча: Народився Тарас Григорович у цей день - 9 березня 1814 року на Звенигородщині в селі Моринці в убогій хатині, в сім'ї кріпаків Григорія Івановича та Катерини Якимівни Шевченків.

Ведучий: Сім'я була велика: Тарас був третьою дитиною, потім народилося ще трійко діточок. Свою родину, батьківську хату, поет часто змальовував у своїх віршах.

На останніх словах ведучого звучить бандура (лірична українська мелодія). До мікрофону підходить хлопчик, одягнений у сіру полотняну сорочку, бриль і читає вірші.

Хлопчик:            Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата.

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх.

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата,

Та соловейко не затих.

Хлопчик іде. До мікрофонів підходять ведучі.

Ведуча: Сім'я була хоч і бідною, але писемною. Батько, Іван Григорович, був грамотним. Ось і Тараса, тільки-но йому виповнилось 8 років, батько віддав у науку до дяка.

Ведучий: У дяка маленький Тарас вчився арифметиці та читати. А ще, зробивши собі саморобний зошит, ховаючись у бур'янах від усього світу, записував туди вірші Сковороди, колядки та свої перші спроби віршування.

Ти не лукавила зі мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люди» – ти сказала…

Ведуча: Якою б бідною не була родина, батьківська любов до дітей замінює всі багатства світу. Але уже в дев'ятирічному віці Тарас втрачає матір. А батько, залишившись на руках з малими дітьми, привів у дім мачуху.

Ведучий: І тоді рідна хата для хлопчика перетворилася на чужину - мачуха незлюбила Тараса. Пішли докори та побої і бідна дитина змушена була втікати з дому. Він або блукав серед ланів, або йшов у сусіднє село до старшої сестри Катерини, яка вже була заміжня.

Ведуча: Доки був живий батько, то можна було якось терпіти. Григорій Іванович брав сина з собою (він чумакував) у подорожі. Але в 1825 р. не стало і батька. Тарас залишився круглим сиротою. Тема сирітства часто звучить у віршах Кобзаря.

На задньому плані за ведучими з'являється дівчинка. Під супровід бандури підходить до мікрофону і читає вірш:

На великдень, на соломі

Проти сонця діти

Грались собі крашанками,

та й стали хвалитись

Обновами. Тому к святкам

З лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку,

Тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тілько

Сидить без обнови.

Сиріточка, рученята

Сховавши в рукава.

- Мені мати купувала,

- Мені батько справив,

- А мені хрещена мати

Лиштву вишивала.

- А я в попа обідала, -

Сирітка сказала…

До мікрофонів на останніх словах вірша поволі підходять ведучі.

Ведучий: В дитинстві у Тараса проявилися неабиякі здібності до малювання і він мріяв вчитися у майстра, але кріпак повинен знати своє місце. Тарас, замість навчання, потрапляє у служки до маєтку пана Енгельгардта.

Ведуча: У 1828 р. пан переїздить до Вільно (теперішній Вільнюс) і забирає з собою Тараса, за цим – у 1831 р. послідував переїзд до Петербургу.

Ведучий: у Петербурзі здійснилась заповітна мрія юнака – пан, бажаючи мати при дворі власного маляра-портретиста, віддає Тараса у навчання до майстра Ширяєва, де Шевченко отримав добру практику з розписування соборів, будинків знаті.

Ведуча: Саме в північній столиці імперії відбулися доленосні знайомства юного Тараса з Гребінкою, Мокрицьким, Брюлловим, Жуковським та іншими відомими людьми того часу, а нині – класиками. Ці люди у 1838 р. викупили Шевченка з кріпацтва. 25 квітня на квартирі у Брюллова, Жуковський вручив Тарасу відпускну.

Ведучий: Тарас не може надихатися волею: 1838 р. – він вступає до Академії художеств; 1840 р. – виходить перше видання збірки віршів під назвою «Кобзар».

«Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь…Велике щастя бути вольним чоловіком» – писав Шевченко у листі до старшого брата Микити.

Ведуча: У 1845 р. Шевченко закінчує навчання у Петербургській Академії художеств, отримує звання вільного художника і 25 березня відбуває на Україну для художніх занять. Тут, на Україні, з'являються на світ його поеми «Єретик», «Сліпий», «Кавказ».

Ведучий: Поет зустрічається в Києві на літературних вечорах з членами Кирило-Мефодіївського братства і зближується з його радикальними представниками. На засіданнях «братчиків» він читав свої полум'яні поезії.

Ведуча: Чим більше росла слава поета в Україні, тим більше була занепокоєна поліція і за доносам студента Петрова про існування такого товариства в Києві, Шевченка було заарештовано.

До мікрофону виходить актор в образі жандарма.

Жандарм: «Срочно, секретно, лично начальнику Ш отделения Собственного его Имперского Величества Канцелярии. Отношение:

В числе лиц, на которых по полученному предписанию было обращено внимание на художника Санкт-Петербургской Академии Тараса Григорьевича, сына Шевченко.

Художник этот при возвращении из Черниговской губернии был задержан вчерашнего числа в г.Киеве. Между бумагами его оказались книга с малороссийскими, собственного его сочинения стихами, многие из коих возмутительного и преступного содержания».

Ведучий: Один за одним послідували допити. Тюрма… Сибір…

В неволі, в самоті немає,

Нема з ким серце поєднать…

То сам собі оце шукаю

Когось-то, з ним щоб розмовлять.

Шукаю Бога, а знаходжу

Таке, що цур йому й казать…

Ведуча: У засланні Тарас провів 10 довгих літ і тільки після смерті царя Миколи І друзі Шевченка почали клопотатися про амністію поета. 1 серпня 1857 р. йому було видано документ на звільнення, але в'їзд до столиці Шевченку був заборонений. Було дано розпорядження про встановлення над ним таємного нагляду. Шевченко мріяв оселитися на рідній землі, в своїй матінці-Україні, але так і помер на чужині.

Ведучий: Він був сином мужика - і став володарем у Царстві Духа. Він був кріпаком - і став Велетнем у Царстві Людської Культури. Він був паростком свободи - і став корінням Незалежного Українського Народу.

Ведуча: Мітинг з нагоди річниці з дня народження Т.Г.Шевченка оголошується відкритим!

У запису звучить Гімн України. Відбувається протокольна частина заходу.

Виступи: очільників краю, представників громадських організацій, літераторів, поетів, діячів мистецтв, молоді.

Після закриття мітингу знову у запису звучить Гімн України.

Ведучий: Гомоніла твоя кобза

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

Ведуча: Спочиваєш ти, наш батько,

Тихо в домовині

Та збудила твоя пісня

Думки на Вкраїні.

Ведучий: Щоб між нами не вгасало

Проміння величне,

Ти поставив на «сторожі»

Слово твоє вічне.

Ведучий: Ми не забудем ваші дні,

Низький поклін за вашу справу.

Із гордістю в очах стоїм

За цю могутнюю державу.

 

Ведуча: Запрошуємо всіх присутніх покласти квіти до пам'ятника Великого Сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.

У запису звучить пісня на слова Т.Г.Шевченка «Думи мої, думи мої» у виконанні хору Григорія Вірьовки.

Відбувається покладання квітів.

 

Сценарій з доробку
Херсонського обласного Палацу культури

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)