Краєзнавство

Cьомий випуск «Вісника Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)» містить наукові й літературно-мистецькі матеріали, присвячені діяльності визначних представників українського зарубіжжя, а також Причорномор’я. У збірнику подається культурно-мистецька хроніка, відомості про вшанування в Таврійському регіоні письменників і науковців з діаспори та Південної України.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Херсонський державний університет
Міжкафедральна наукова лабораторія “Українська література в англомовному світі”


Таврійська фундація (Осередок вивчення української діаспори)
м. Херсон

Дев’ятий випуск “Вісника Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)” містить наукові й літературно-мистецькі матеріали, присвячені діяльності визначних представників українського зарубіжжя, а також Причорномор’я. У збірнику подається культурно-мистецька хроніка, відомості про вшанування в Таврійському регіоні письменників і науковців з діаспори та Південної України.

Ганна Петрівна Затиркевич-Карпинська (Ковтуненко) походить з давнього дворянського роду. Світ вона побачила 20 лютого 1855 року на Чернігівщині (м.Срібне).

На любительську сцену Ганна Ковтуненко (за першим чоловіком Затиркевич, за другим – Карпинська) вийшла в 1882 році. Особливу роль у її долі відіграв аматорський виступ у виставі “Сватання на Гончарівці” за Г.Квіткою-Основ’яненком у Ромнах 9 грудня 1882 року. Ганна Петрівна зрозуміла, що театр – це її покликання. І незабаром – завдяки листуванню з М.Кропивницьким та його підтримці – актриса ступила на професійну сцену.

Нижче буде наведений увесь перелік Бериславських чиновників 90-літньої давнини. Якщо навіть порахувати учителів, священиків та працівників добровільних громадських об’єднань, то й тоді їх кількість, як бачимо, не перевищує 70 чоловік. До того ж, кілька прізвищ згадується у переліку двічі, бо суміщали посади. А тепер згадаймо, скільки чиновників різних служб, та ще й державних (педагоги, медики і священики до їх числа не входять), розсілося у затишних кабінетах зараз. А кількість мешканців міста, між іншим, по-суті з тих часів не змінилася.

Що між сучасними Бериславом та Каховкою здавна існувала переправа, — відомо усім. Сама ж історія перевозу якось раніше майже не досліджувалася.

Нині виповнюється 150-а річниця Східної (Кримської) війни 1853-56 рр., яка для старших поколінь бериславців тогочасними підручниками пов’язана з іменами Нахімова, Корнілова, Істоміна, Тотлебена, матроса Петра Кішки та медсестри Дарії Севастопольської, а для молодших викликає хіба що запитливість, мовляв, а що то за могили у західній частині міста на кладовищі, яке чомусь називають військовим?