Краєзнавство

Геральдика, як відомо, займає далеко не останнє місце серед історичних дисциплін і має чимало років. Але, якщо міста Західної України завдяки близькості до європейських традицій обзавелися власною символікою ще починаючи з часів Галицького та Волинського князівств у ХІ-ХІІ ст., то традиція міського герботворення населених пунктів Наддніпрянської України набагато молодша. На цій території, що входила до складу Російської імперії, лише 1848 року було створено Департамент Герольдії Сенату, при якому з 1857 р.

Минає рік за роком. Для когось один рік щасливий, для іншого — сумний. Хтось пізнав радість материнства, хтось поховав рідню. Так було, є, так і буде. А все ж цікаво, як жилося у Бериславі, скажімо, років 109 тому. Відповідь на деякі питання дають “Метричні книги запису актів про народження, одруження, смерть”, які велися у ті часи при кожній православній церкві і частково збереглися у Херсонському облдержархіві.

У херсонських степах, поблизу села Республіканець Бериславського району, серед численних пагорбів, окопів та прив’язаних кіз стоїть одинаком, порослий мохом, кам’яний хрест, із ледь помітним написом: “Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Здесь опочивает раб Божий Константин Гордеевич Атаман кошовый славного Войска Запорожского Низового куреня Платнеровского. Преставился року 1733 мая 4 дня”.

 Хто ж він, Костянтин Гордійович? Як закинула його доля у ці землі?..

„Наробили колись шведи

Минуле нижньодніпровських фортець або городків, як їх називали, здавна привертає увагу дослідників. Однак проблема в обмалі документів (до того ж кримсько-татарські й турецькі нам поки не доступні), та й ті, що маються, вельми суперечливі. Однак, вивчати старовину усе одно необхідно.

Одним з найголовніших офіційних актів будь-якої держави є закон країни про державний бюджет на наступний рік. І багатша та держава, у якій прибутки перевищують видатки і, відповідно виконується бюджет й на місцевому рівні. Україна переживає складний період у цьому відношенні. Але, слава Богові, хоч минулися часи, коли державний бюджет на поточний рік приймався парламентом аж наприкінці цього самого року. У таких умовах годі було й говорити про якесь його виконання, не кажучи вже про перевиконання.

Нижче наведений матеріал стосується не якоїсь окремої теми з життя Бериславщини початку 20-х років, а є своєрідною компіляцією документів з метою дати загальне уявлення про суспільно-політичне життя наших земляків на початку 20-х років минулого століття. Однак, треба враховувати, що використана лише мінімальна дещиця з багатьох тисяч документів, що містяться у сховищах Державного Архіву Херсонської області (ДАХО) та на шпальтах газети «Херсонский коммунар».

Перша половина 20-х років минулого століття ознаменувалася для СРСР не лишень відомою новою економічною політикою (НЕП), а й процесом так званої коренізації. Необхідність такої культурної політики визначили Х (березень 1921 р.) та ХІІ (квітень 1923 р.) з’їзди РКП(б). У документах останнього, зокрема, ставилася вимога забезпечити „вживання рідної мови в усіх державних органах і в усіх установах”, „розширити мережу всіх ступенів навчальних закладів і створити робфаки місцевими мовами”.

Назви сучасних вулиць Берислава добре відомі. Проте, майже усі вони набули цих назв у 20-і роки, після укріплення більшовицької влади. Попередні ж назви забули вже й старожили.