оповідання

ДЕБЮТ

Наталія Підкамінна

Зустріч

НОВЕЛІСТИКА

Наталія Юріна

СИМВОЛ

(жіноче пописування)

Що то за філолог, що не любить словників? Різних: літературознавчих, тлумачних, перекладних. Без різниці.

Я от люблю себе і люблю словники. Хоч я і не філолог. Але ж я люблю словники. Значить, я філолог???

Ні, про це я подумаю пізніше. Але ж я не філософ, аби думати…!

Я просто граюсь. Граюсь - просто - так.

***

Була ніч. У камері важко дихали: літня спека, переповненість. Хто спав – спав тривожно, постогнуючи або здригаючись усім тілом, хто не спав – лежав тихо, сумно думаючи свою гірку думу. Лише вночі ці в більшості своїй недобрі люди ставали людьми справжніми, з чутливими душами, з чистими помислами й переживаннями, з прагненнями до вільного буття, як у дитинстві вільного й щасливого. У темені й важкому дусі жевріли іскорки Божі в поглумлених, замулених душах, поточених іржею зневіри і зла. Зіна не спала.

В селі проходили багатолюдні збори з якоїсь урочистої нагоди. Заздалегідь під­го­тов­лені виступаючі говорили “з папірця” про досягнення, що відбулися останнім часом у державі і в рідному селі. Виступи не знахо­ди­ли в залі особливої підтримки. Та ось до слова попросився один з шанованих вете­ранів.

Олена Ботвінцева

студентка 5-го курсу Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Дійсний член Літературної студії ім. Василя Вишиваного.

Давай будемо такими

А давай зустрiнемось з тобою. Вдвох. А не як завжди. Вигадуватимемо новi пози, рухи. Будемо триматись за руки не так, як всi. Стояти на головi i думати по-черзi. А торкатися один одного тiльки вухами. Давай не повертатимемось додому. Будемо грати у схованки. Вигадаємо нове життя. Де ти — наприклад, пожежник, а я, ну хай буду повiєю. Тiльки не питай, чому саме так.

— Я рятуватиму життя?

— I я!

Цікаво, чому я вважаю себе найнещаcнішою на планеті? Чому накручую себе, ніби увесь світ тепер проти мене? Поглянемо на мою ситуацію об’єктивно!.. Отож, мені 21 рік, я закін­чую бакалаврат! :)) Я незаміжня :((. У мене є якась робота (зп. 200 гривень за місяць), а також 170 гривень стипендії. Разом, чистими – 370 грн. Короче, грошей у мене немає… Він за 434 км. від мене (у столиці). Бачимось раз на три-чотири місяці. Короче – кохання у мене теж немає. Добре, що останній місяць порадував великою кількістю секс-марафонів. А то, мабуть, здуріла б уже 1654321 раз.