пісня

Тече Дніпро між вічних берегів.
У золоті церков наш древній Київ.
Простори милі, серцю дорогі,
Як диво-книгу, вранці я відкрию…

Приспів:
Україна ще жива.
У віках їй жити.
Буйним квітом сад співа,
Половіє жито…
У колисці немовля
Сонячно радіє.
Рідна батьківська земля
Знову молодіє.

Аж ген поля - зелені рушники
І чистота небесної блакиті.
Історії нетлінні сторінки
І зоряні такі чудові миті…

Тече Дніпро між вічних берегів.
У золоті церков наш древній Київ.
Простори милі, серцю дорогі,
Як диво-книгу, вранці я відкрию…

Приспів:
Україна ще жива.
У віках їй жити.
Буйним квітом сад співа,
Половіє жито…
У колисці немовля
Сонячно радіє.
Рідна батьківська земля
Знову молодіє.

Аж ген поля - зелені рушники
І чистота небесної блакиті.
Історії нетлінні сторінки
І зоряні такі чудові миті…

У травневім степу знов співа далина,
Знову в серці весна солов'їна.
Так хвилює мене і бентежить вона -
Золота моя радість промінна.

Приспів:
Вишня біла… Вишня біла… Вишня біла…
Я тобі тоді сказати не посміла,
Що тебе лише одного виглядала,
Сподівалася в надії і чекала…

Я тебе пострічала, як вишні цвіли.
На стежках - заметіль пелюсткова…
Ми з тобою, коханий, щасливі були…
Я ж тобі не сказала і слова…

У травневім степу знов співа далина,
Знову в серці весна солов'їна.
Так хвилює мене і бентежить вона -
Золота моя радість промінна.

Приспів:
Вишня біла… Вишня біла… Вишня біла…
Я тобі тоді сказати не посміла,
Що тебе лише одного виглядала,
Сподівалася в надії і чекала…

Я тебе пострічала, як вишні цвіли.
На стежках - заметіль пелюсткова…
Ми з тобою, коханий, щасливі були…
Я ж тобі не сказала і слова…

Акварелі надвечір’я

Тихий вечір, даль бузкова,
в небі хмарки, мов фіранки,
засина самотній човен
під зіркову колисанку.

Причаїлися на схилах
білі хатки, мов ті чайки.
Ніби ось розправлять крила
і полинуть в небо зграйки.

Сохне невід на паліччі,
звабно пахне медом липа.
Молодик трепоче в сітці,
мов блискуча срібна риба...

Аргумент

Із вуст твоїх образливі слова
шмагають бідну душу батогами.

Муз. В.Прокопенка
Помірно

Чом дивишся, мамо, за обрій далекий
І часом тобі не до сну?
Чому не радієш, як білі лелеки
Приносять на крилах весну?

Приспів:

Вірю я, мамо, знаю я, мамо:
Як рана сердечна болить…
Вітер Афгану, вітер Афгану -
То пам'ять незгасна ятрить!

Не знаю я, мамо, не знаю, пташино,
Як душу зігріти святу…
А може онуки ту радість - стежину
У долі твоїй віднайдуть?..

Муз. В.Прокопенка
Помірно

Чом дивишся, мамо, за обрій далекий
І часом тобі не до сну?
Чому не радієш, як білі лелеки
Приносять на крилах весну?

Приспів:

Вірю я, мамо, знаю я, мамо:
Як рана сердечна болить…
Вітер Афгану, вітер Афгану -
То пам'ять незгасна ятрить!

Не знаю я, мамо, не знаю, пташино,
Як душу зігріти святу…
А може онуки ту радість - стежину
У долі твоїй віднайдуть?..

Муз. В.Татаріна
Повільно, мрійливо

 

Як станеш на схилі над сивим лиманом -
Здається, за обрій душа заплива,
І там, вдалині, поза синім туманом -
Омріяний світ, Україна Нова!

Приспів:
А мрії летять понад сивим лиманом.
Летять, білим квітом летять…

Встає там, як сонце, моя Україна…
Озореній долі назустріч встає.
Могутня і Вольна Єдина Родина
У тім дивосвіті щасливім живе!

Приспів.