* * *

У кущах причаїлися роси,
Захіхікали квіти нонетом.
Русонеба володарка осінь
Поцілується з лісом-брюнетом.
І потягне смолою та димом
Із прадавніх степів і земель.
Перевернуті тишком незримо
Зарум’яняться скирти осель.
В глибині пресинявого неба
Засвітився великий квадрат,
Перестигле цвітіння Денеба
Вже не сипле промінь променад.
І принишкну я разом зі світом,
Позіхну і розслаблю ноги.
Десь світанок очима закліпав,
Перемотаний осінню в тогу.
Чи не можна сказати Цефею,
Щоб мені він поправив плащ?
Поцілунок зірвати з Орфея
З допомогою ліри і пращ?
Як же добре, що осінь плине
Між людей, і дерев, і комет!

Наснився сон: такі собі корови
Збираються, аби летіть у вирій.
Такі премилі, гожі, чорноброві,
Такі добрюсінькі, такі прещирі.

– Залиштесь! – так мені корівок шкода.
Так сумно, що від мене відлетять.
Ну, політали б над моїм городом –
Як дар небесний, Божа благодать.

Та тільки щось корови хмурять брови.
«До вулика!» – сигнал для них луна.
Дивлюсь: аж ті корови – паперові!!!
Це ж стільки паперового лайна!

Ну, будь-що-будь, а я таки простежу,
Що ж то за вулик, що на них чека.
Дивлюся на вервечку ту безмежну:
Летить вона, за обрієм зника.

Біжу, аби не втратити із виду –

Сонет LXVI

Не раз я кличу смерть, бо нудно бачить в світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б’ється з клеветою.

Як славу має й честь огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як чесноту ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива –

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов моя умре зі мною

(переклад з англ. І. Франка)

Не треба руйнувати Україну!

Не треба нищити її свободу!

Вона у нас одна-єдина,

Як серце рідного народу.

Є в України мова солов’їна,

Багатство є – земля родюча.

Так захистімо Батьківщину,

Нехай війна її не мучить.

Молітесь, люди, вас благаю –

За тих, хто піде в бій за Неньку.

Нас Мати Божа захищає,

Нехай пощезнуть воріженьки.

Не треба руйнувати Україну!

Не треба нищити її свободу!

Бо кожен з нас – її дитина,

Щохвилі будьмо зі своїм народом.