вірші

* * *

 

Приходу світання

Кохання не раде,

В шибки тарабанить

Тамтамами граду.

На жаль, не пробудять

Серця, сном повиті,

Ні добрії люди,

Ні град, ні обіти,

Ні розум, що ника

Слава не вмре, не поляже!

Володимир Базилевський

(Із циклу «Документарій»)

ІІІ

Христос воскресе!
Почуй, Тарас. –
Вірменський хлопець
Чита «Кавказ».

Полює «Беркут»,
«Убий!» – наказ.
Вірменський хлопець
Чита «Кавказ».

Зламалось тіло,
Здригнувся час.
Вірменський хлопець
Чита «Кавказ».

Життя погасло,
Екран не згас.
Вірменський хлопець
Чита «Кавказ».

Гримить «Поборете!» –
Глагол-фугас.
Вірменський хлопець

Молода зміна

Валерія Гараненко

Поезії

Душа моя

Я бачу в небі білії хмарини.
Десь там, на них, лежить моя душа.
Вона у високості з ними
Свій сум землі тихенько полиша.

Його сховає в річці між камінням,
Щоб він про себе знати не давав.
Прикриє все зеленим жабуринням...
І побіжить до вранішніх забав.

Здійме росу у світанкове небо,
А та впаде на золоті поля...
Моїй душі нічого більш не треба,
Як ту веселку бачити здаля.

Дивитися, як небом барви ллються,

* * *

Ти подивись у вічі ці солоні,
Скажи усе, що думаєш про них.
Ти подивись у вічі ці бездонні,
Скажи їм правду, стерплять все вони.

Cолоні очі. Вуста солоні.
І моря солоні долоні.

Ти посміхнись, в очах побачиш сонце.
Два стиглих сонця - неповторне "ми".
Ти подивись у вічі ці солоні
І відпусти чи міцно обніми.

Cолоні очі. Солоні скроні.
І моря цілунки солоні.

До 120-річчя М.Куліша

Василь Загороднюк

На Соловках були готові нари...

Ішов на похорон Дніпровського Івана,
А відчуття, немовби то - на свій.
І в небі голубінь до болю пожадана
У чорний вже згорталася сувій.

Під'їхав тихо "чорний ворон" канібалом,
Залізна паща клацнула ураз,
І молодий чекіст, дихнувши перегаром,
Вштовхнув митця... такий то був наказ...

Не захистили активісти-комунари.
ЦК мовчав, скували "Березіль".
На Соловках йому були готові нари,

Її чорне волосся водою спадало до шиї,
Її губи - калина червона: візьми та скуштуй.
Її очі наповнились морем - і небо закрили;
Закохався чомусь безпробудно у дівчину ту.

В неї погляд - як ніби Зевес тобі в очі поглянув;
В неї тіло - як ніби троянда квітки розпуска;
В неї руки - вино, бо від них я стаю ніби п'яним.
І чому полюбилась мені дівчинонька ота?..

Пропаду я навіки - у ній, у очах її синіх,
Пропаду, не шукайте - хоча вже і знаєте, де.
Пропаду у волоссі її з ароматом полину.

Молода зміна

Валерія Новикова

Натхнення

Я бажаю кожному натхнення -
У початках, творчому знанні.
Я шукаю істину, ідеї...
Ну а ти? Ти - ні?

А натхнення... що про нього кажуть?
Де взялося і куди пішло?
Мить таємності мене тривожить
А тобі? Тобі ж бо як було?

Нелегко буває тільки людям...
Завжди знай і пам'ятай про це.
Ти гадав, що запросто все буде,
Що натхнення хвилями несе.

Я тебе засуджувать не мушу,
Бо й сама не в силах зрозуміть,

* * *

Надворі буря хмурить хмари.
В кімнаті кішка мружить очі.
А в голові моїй примари.
Від них душа весь час тріпоче.

Надворі дощ у шибку стука.
А кішка все собі муркоче.
Душа моя той стукіт слуха.
Здається їй: щось дощ шепоче.

Надворі ніч свої усмішки
Дарує - сон веде до хати.
І сон чудовий сниться кішці.
А я в цю ніч не можу спати.

Надворі ранок поцілунком
Вже розбудив ліниву кішку,
Зустрів промінням-подарунком.
А я ще ніжусь трішки в ліжку.