Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вишиванка. Число 4
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Іван Немченко. Світло надії
Микола Братан. Знову експромти
Василь Мелещенко. Мiй малюнок
З Україною в серці
Сходження на "голгоду"

Ухвалений з великими труднощами минулого року Закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" зобов'язав органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечувати доступ громадян, які досліджують проблеми Голодомору та його наслідки, до архівних матеріалів. Працюючи з документами Державного архіву нашої області, зокрема, з матеріалами, що віддзеркалюють нищення селянства Бериславщини, можна чітко прослідкувати початки страшної трагедії нашого народу в окремо узятому районі.

Відомо, що 11 січня 1932 р. вищий партійний орган комуністів Радянського Союзу - політбюро ЦК - зобов'язало усі партійні організації країни після виконання встановленого річного плану хлібозаготівель продовжувати заготівлю понад цей план, зараховуючи зерно до централізованих ресурсів. У свою чергу через два тижні вірнопіддане політбюро ЦК комуністів України ухвалило "об'явити лютий місяць ударним місяцем закінчення хлібозаготівель". В умовах, коли майже усе вже було відібрано ще у попередні роки колективізації та розкуркулювання, починалася нова істерія довкола виконання завдань більшовицької партії, справедливо оцінених у згаданому Законі як геноцид Українського народу.

Так, бюро Бериславського районного більшовицького партійного комітету на засіданні 5 лютого 1932 р. констатувало (особливості правопису в усіх випадках збережені) "зовсім незадовільне виконання Січневого завдання ЦК (виконано лише 25% зокрема по пшиниці 6%). Неприпустиме зниження темпів по більшості сільрад цілковите припинення заготівлі (С-Феенка, Казацьке, О-Камянка, Бургунка, Тягінка), що з'являється наслідком демобілізаційних настроїв.., опортуністичної недооцінки будь-що закінчити виконання пляну (недовиконано ще 3300 тон, в тому числі 2850 тон пшиниці) зобов'язує нашу парторганізацію, протягом Лютого - штурмового місяця вивершення хлібозаготівель - будь що згасити борг перед державою, цілковито виконати завдання дані ЦК. партії на Лютий місяць". Усі партосередки зобов'язувалося "за всяку ціну домогтися виконання кожнеденних завдань до окремих колгоспів по виконанню своїх плянів". 29 лютого бюро Бериславських комуністів засіло знову і виявило, що "наявність насіньових фондів по району визначається в 50%, по пшениці 26%, ячменю 46%, а зібрано за останю 5-ку [п'ятиденку - С.Г.] лише 17 цен.". Більшість сільрад району, зокрема Тягинська, Новотягинська, Одрадокам'янська, Козацька, Зміївська, Старофеєнська та Бериславська не зібрали жодного кілограму. Комори вже були порожні. План здавання молока було виконано лише на 31,3%, по м'ясу - на 62%. Тодішня районна газета "Соціялістична перемога" (яка промовиста назва!) 21 лютого констатувала: "Бериславський район не виконав січневого завдання по хлібозаготівлі…Бериславщина за лютий місяць повинна сплатити борг державі в 3169 тонн… Заготовлено за три п'ятиденки всього 70 тонн замість 1369…сільради як то О.Кам'янська, Бургунська, Костирська та Козацька на протязі лютого не здали жодного центнера. Сільради Старофеїнська, Старошведська, та Н-Тягінська здали десятки центнерів, а з числа 10 лютого майже зовсім припинили хлібозаготівлю. Одноосібники на протязі лютого місяця по району здали лише 7 центнерів, куркулі здали 47 центнерів". Та само газета 18 березня 1932 р. підбивала підсумки: "Останній п'ятиденник не дав ніякого зрушення у збиранні насіньфондів по району. Маємо збільшення лише на 1%. Отже, на 15 березня у районі зібрано тільки 58% пляну мобілізації насіння. Н-Бериславська, Бургунська та Н-Тягінська сільради досі не зібрали жодного центнера насіння і далі, як і раніш з р и в а ю т ь збір насіння. Решта сільрад протягом останнього п'ятиденника зібрали одиниці центнерів. Одноосібні господарства по району мають завдання в 681 центнер, а зібрано… 3 центнера. По куркульських господарствах з 738 центн. досі не зібрано й жодного кілограма. До фонду соцдопомоги зібрано якіхось 9 центнерів, замість потрібних 4000 центнерів. До страхових фондів а ні кілограма". В артілі ім.Будьонного (с.Козацьке) "до більшовицької сівби готуються млявими темпами. За 10 день березня тут не спромоглися зібрати жодного кілограма", а Новобериславська артіль "Вільний Робітник" "має зібрати насіньфонду 425 цент., а до цього часу не зібрали жодного кілограма". Отож, на середину березня, в умовах, коли у селян відбиралося усе, що хоч трішки було схоже на зерно, й то "Стан мобілізації насіння по сільрадах Бериславського р-ну (у відсотках)" був наступний:


Бериславська
Новобериславська
Зміївська
Старошведська
Костирська
Старофеїнська
Козацька
О-Кам'янська
Бургунська
Тягинська
Новотягинська
По району


55
52
52
63
57
68
72
49
37
63
36
58

Бериславщина разом з усією радянською Україною сходила на свою стражденну Голготу.

Але як цинічно й убого пояснювали компартійні вожді і вождики місцевого штибу причини невиконання плану хлібозаготівель! Надибуємо просто свого роду перли: "наявність буржуазних тенденцій" нібито "призвела до невиконання плянів здачи товарової продукції", "вилази куркульні", "припущене правоопортуністичне викривлення лінії партії", "несвоевременно дан отпор анти-коровному (!) настроению коммунаров" і тому подібні нісенітниці. Настанови Бериславських "будівничих соціалізму" були також відповідні: "негайно зліквідувати припущене правоопортуністичне викривлення лінії партії", "нещадно трощити куркуля та опортуністів всіх ґатунків, що перешкоджають по бойовому закінчити плян", "вжити відповідних заходів, що до ізоляції куркульсько-антірадянського элементу, які є організаторами куркульських провокацій спрямованих на зрив підготовки до сіву, та переведення самого сіву", вжити заходів з "щонайбільшої мобелізації колгоспників для цієї боротьби з куркулем, рішуче паралізуючи останнього", рішуче покарати "правих опортуністів та лівих закрутників, що є агенти куркуля", "розтрощити всякі настрої та куркульський вплив", "мобілізувавши всю колгоспну масу на боротьбу проти куркуля та його агентури - опортуністів" і т.п. Окремо Бериславський райпартком зобов'язував усіх "додатково вжити рішучих заходів що до охорони як колгоспних, так і державних склепів з хлібом, зобов'язати заготзерно при своїх склепах мати виїздну охорону особливо в ночі…перевірити стан охорони в колгоспах, склад вартових, вжити рішучих заходів до того, аби охорона колгоспних склепів була цілком гарантована від крадіжки. Особливу увагу з цього приводу скупчити по Тягінці та С-Феенці". То й не дивно, бо люди вже не мали, ані що їсти, ані що одягнути. Скажімо, у комуні "Цюрупи" Тягинської сільради "жилищно-бытовые условия коммунаров скверние не хватает помещений и часть коммунаров ночевала по конюшням. Овощами на зиму коммунары не обезпечены". Комунарка Таранова скаржилася, що працює ударно 21 день, а трудоднів записано 6. Інша працівниця комуни Швацька заявила: "Работаю 7 месяцев, а записано только 80 трудодней. За это время ничего не дали кроме куска мыла. Просила для ученицы ботиночки или деньги на ботиночки, чтобы могла итти в школу, но не дали, а работаем с мужем по 7 месяцев". Робітник Щербина сказав, що працює вже рік і не знає скільки має трудоднів "и хожу босой ибо ничего не дали". Утім, висновки комісії, що перевіряла комуну "Цюрупи", стандартні: партосередок, виявляється, "недостаточно вел борьбу с классово-чуждым элементом". Покарання також були комуно-стандартні: звільнили секретаря партосередку Недельського. Гірше довелося у Тягинці секретарю партосередку і заступнику директора МТС Гавриленку й голові сільради Середенку, яких звинуватили у викривленні лінії комуністичної партії та правоопортуністичній практиці у боротьбі з куркулем, бо "вони, замісць нещадного наступу на куркульські елементи, щоби примусити виконати доведені їм тверді завдання практикували одверте затушковування, шляхом залучення безгосподарського зерно-хліба на рахунок куркулів" і "цим самим Гавриленко та Середенко дезорганізували парторганізацію в справі жорстокої боротьби з клясовим ворогом - куркулем і посуті виконання наданих завдань куркульськім господарствам - зірвано". Обох виключили з партії, зняли з роботи і притягли "до карної відповідальності". Що за цим стояло - добре відомо.

Та навіть у тих геноцидно-репресивних умовах бували непоодинокі випадки спротиву, хай і пасивного, політиці єдиної у країні державної партії. Так, Каленик Вітасик (до речі, Георгіївський кавалер за Першу світову війну) у Козацькому "будучи членом совета Коммуны голосовал против выполнения плана хлебозаготовок" та, взагалі, "яро выступал против хлебозаготовок". Уповноважений райпарткому в комуні ім. Цюрупи та артілі "14 річчя Жовтня" Іван Горбань "не произнес ни одного слова за весенний сев и не боролся за его выполнение", а доведений до відчаю вимогами голодних колгоспників, у серцях кинув: "Чего ты требуешь, ну бери мою душу". Голова Зміївської сільради, а потім - голова колгоспу "Єдність" німець Отто Буш відверто говорив: "Пока Соввласть имеет коровы и еще кое что спокойным никто не будет, селянин-колхозник, спокойным будет тогда когда он абсолютно ничего не будет иметь, когда ему прийдется подыхать". Колгоспниця Фріда Бух з тієї само Зміївки взагалі заявила "что скоро придет конец красным, я б зубами грызла комунистов". Голова сільради на території Бериславського зернорадгоспу Архип Матвеєв "на пленуме РПК заявил, что план хлебозаготовки не реальный и не осуществимый на том основании что после засыпки фондов (фураж и общественное питание) в хлебозаготовку здавать не чего…Матвеев объясняет: "Как из стакана воды нельзя сделать ведро так и не мог выполнить плана хлебозаготовки". Парторг колгоспу ім.Ворошилова О.Гайовий "сам утверждает что сейчас в колхозе не знает, что делается". Голова Старофеїнської сільради О.Літаренко "в 1932 году принимал участие в пьянках с кулаками, пел песни "Ленин детка………твоя пятилетка". Голова Тягинської артілі "Новий Хлібороб" Костянтин Мерчук "бездействовал чем сорвал выполнение хоз. полит. кампаний в срок сопротивлялся мобилизации всех средств на вывозку хлеба в счет хлебоздачи". Завідувачка дитячими яслами при комуні "Пам'ять Леніна" у Козацькому Пелагея Вітасик взагалі "изорвала на пеленки Красное знамя парт. ячейки". Бюро Бериславського райпарткому 29 лютого 1932 р. ухвалило "відмітети явно куркульський виступ кан. партії Брозовського який на районовій нараді, так і на зборах колгоспу [виступив] з заявою "Що хліба нема плян х/заготівлі не виконаєм і не збиремо насінь фондів" (Брозовського, звісно, з партії негайно виключили). Секретар партосередку колгоспу "Комінтерн" Микола Мальченко також був відвертим: "если бы даже и выполнили нормы план не выполним, потому что он не реальный". Його також "вичистили" з комуністичних лав, звинувативши в усіх тодішніх ідеологічних гріхах. На що сам Мальченко з гіркою іронією кинув: "Конечно я правый и левый уклонист, на деле не проводил партийную линию, потому что вобще не разбираюсь какая это линия"! Не надто сумував за партією й завгосп центральної садиби Бериславського зернорадгоспу Леонід Борщ, мовляв, "я теперь закончил учебу на агронома.., я все равно где угодно могу устроиться работать". А інструктор того ж зернорадгоспу Петро Тимофеєв відверто глузував: "Комиссия очень хорошо сделала, что исключила меня из партии".

Та паралельно з такими, зустрічаються, на превеликий жаль, чимало й інших. У тій само "…перемозі" від 21 лютого 1932 р. пише "мешканець села Козацького Бериславського р-ну Шепель Павло Васильович, син куркуля, що в 1929 році розкуркуленний і виселенний за межі України (вислано самого батька, а останні члени сім'ї залишилися не виселенними. Коли батька було розкуркулено мені було 17 років. У 1930 році я вступив на роботу чорнорабочим у м.Риково на коксохемічний завод. Переконавшись, що батько є ворог пролетаріяту я від нього зрікаюсь і пориваю всякі звязки. Обіцяю всю свою молоду енергію віддати на справу соціялістичного будівництва - на створення безкласового суспільства. Шепель П.В.".

"Соціялістична перемога" на початку 1932 р. закликала "організувати справді більшовицьку боротьбу за виконання усіх завдань 3-ої більшовицької весни. Тільки це забезпечить вихід району з того ганебного стану, який утворився, забезпечить успіх соціялістичної сівби". "Успіхи" будівництва соціалізму-комунізму не забарилися - тисячі безіменних жертв геноциду Українського народу, число яких і досі порахувати ніхто не може й ніколи не зможе. Голосуючи на виборах за вірних послідовників "будівничих світлого майбутнього", чи не хоче дехто повторення вже пройденого? Адже історія вчить, як відомо, лише тому, що нічому не вчить.

("Наддніпрянська правда", 24.08.2007 р.)

Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)