Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Швидун. Стою на перехрестi
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Микола Братан. Голодна кров
Микола Братан. Сузір'я Плеяд
Замість передмови
Виступ голови Бериславської районної організації товариства "Просвіта" Сергія Гейка на відкритті меморіального каменю жертвам голодомору 1932-1933 років 12 вересня 1993 р. на центральному міському кладовищі

Шановні співгромадяни, земляки-бериславці!

Наша багатостраждальна Україна має найкращі, найплодородніші землі у світі. Ніде так не родить земля, як на наших українських чорноземах. Ніде немає таких врожаїв пшениці і жита, ячменю і кукурудзи, яблук і слив, картоплі і винограду. А все це, мабуть, тому, що українська земля всіяна кістками сотень мільйонів українців, просякнута їхньою кров'ю. Наша земля стогне від зойків, плачу, прокльонів мільйонів безневинно убієнних, замордованих, закатованих, зґвалтованих.

Український народ потерпав завжди. Убивав один одного в князівських усобицях Київської Русі. Йшов у полон половецьких ханів. Тягнув ярмо монгольської кормиги. Гнув шию на польських панів. Гріб веслами на турецьких галерах. Поховав на полі злощасної Полтавської битви останню надію на визволення. Тисячами лягав на будівництві Петербурґу. Тікав світ за очі за тридев'ять земель у Америку і Австралію. Стріляв у своїх єдинокровців у Першу світову. Український народ поступово втрачав мову, культуру, звичаї, традиції, обряди, втрачав могили своїх гетьманів, втрачав запорізьку козацьку славу, історичну пам'ять, національну свідомість, людську гідність і гордість.

Але катастрофа настала пізніше. Катастрофа настала у ХХ столітті після жовтневого перевороту. Удар слідував за ударом.

Братовбивча громадянська війна.

Червоний терор 1918-1924 років.

ЧК. Продрозверстка. Продподаток.

Голод 1921-1922 років.

Індустріалізація. Колективізація. Розкуркулення.

Голод 1932-33 років.

Репресії 30-50-х років.

Союз Сталіна і Гітлера.

Розгром церкви.

Придушення національно-визвольного руху на Західній Україні.

Трагедія 2-ї світової війни.

Голод 1946-47 років.

Меліорація. Хімізація. Неперспективні села.

Чорнобиль.

Тотальна русифікація. Масові репресії проти свідомих українців. Радянські концтабори ҐУЛАҐу, більш ніж наполовину наповнені українцями.

Жоден, жоден народ світу не пережив таких знущань, такої наруги. І все це усього за сім десятків років радянської влади, за сім десятків років комуністичного правління.

І сьогодні ми тут, зараз, вшановуємо пам'ять не просто жертв Голодомору 1932-33 років. Ми вшановуємо пам'ять десятків, сотень, тисяч, мільйонів безневинних жертв комунізму. Сьогодні ми відкриваємо меморіальний знак в пам'ять усіх замучених, замордованих за 76 років радянської влади - від 1917 до 1993 року. Бо немає страшнішої ідеології, ніж комунізм. Немає іншої ідеології, яка б виправдовувала знищення свого народу.

І зараз, коли знову піднімає голову комуністична зараза, коли мутна хвиля відновлення комуністичної партії докотилася вже й до нашого району, я хочу закликати усіх присутніх: "Люди! Будьте пильними!" Ті, хто 76 років вів нас до "світлого майбутнього", залишившись при владі і перефарбувавшись у нові кольори, ведуть нас і далі у безодню. Я закликаю вас, стоячи тут, на цьому святому місці, над прахом безіменних земляків, що сотнями, тисячами були закопані тут, в оцій окрузі, у 1931-33 роках. Я закликаю вас іменем свого діда Павла Гейка, свого прадіда Федора Скрипки, його братів Юхима, Андріана, сестри Олександри, сина Івана, розкуркулених, принижених, висланих на північ, померлих від голоду. Я закликаю вас пам'яттю ваших родичів: батьків, матерів, дідів, братів, сестер, які в муках і стражданнях знайшли свій останній спочинок в безіменних могилах.

Заради чого? Заради чого, питаю я вас?

Заради світової революції? Заради колгоспів і радгоспів? Заради Афганістану? Заради Чорнобиля?

Це не повинно повторитися!

І нехай мільйони жертв Голодомору і наше 60-річне мовчання і страх про долю рідних і близьких буде достатньою платою за нашу справжню незалежність, за наше майбутнє процвітання, мир і злагоду.

Я не хочу завершувати на трагічній, песимістичні ноті. Я вірю, що на місці цього каменю невдовзі здійметься вгору пам'ятник-застереження. Бо той, хто не має пам'яті - приречений на загибель. І разом з цим здійметься вгору до нових висот і досягнень молода наша держава.

Слава Україні! Слава героям!

Хай земля буде пухом усім жертвам голодомору, усім жертвам режиму!

(Опубліковано у "Народному віснику Бериславщини" від 10.02.1994 р.)

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)