голодомор

Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше зразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак не одержували рятівних 100-300 грамів хліба на працюючого. За переписом 1926 року , діти віком до 14 років становили 38 % сільського населення, тобто більше його третини. Дітей віком до 4 років виявилося 16% - тобто у голодний 1933 рік їм мало виповнитися по 10 років. Та не судилося.

Хто се? Чий голос щоночі просить: "Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця". Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у які перелилися всі страждання, муки й скорботи роду людського і розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі? Чий же це мільйоноголосий стогін у мені? Хто щоночі будить, стогне, квилить, плаче і веде у холодну ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, ні берегів…

Книга пам'яті: Голодомор 1932-1933 років у Чаплинському районі. - К.-Херсон-Чаплинка: Просвіта, 2008. - 223 с.: іл.

Чаплинська районна державна адміністрація

Херсонське обласне об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка

Херсонський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Молода Просвіта"

В оформленні обкладинки використана робота учениці 7 класу Кучерявоволодимирівської ЗОШ Діни Гмирі

5 розділ

НАШ ГІСТЬ

Леся Храплива-Щур

Я бачу на обірваній світлині
Великі очі, сповнені жахіть,
Що знають смерть, що без провини винні,
І все це – очі крихітки-дитини,
Що тихо за пустим столом сидить.

І в погляді дитячому питання:
«Будь ласка, хоч тепер мені скажи,
Чому засуджена на ці страшні страждання,
Чому не колискову, а благання
Від матері я чую уночі?

А знаєш, що жив братик мій маленький
Іще тієї теплої весни,
Але, як стало зовсім нам скрутненько,
Замовк він раптом. Зараз я частенько
З ним бачуся в моїм яскравім сні.

Пишу поему давнім болем,
Що забувати не резон.
Єсть у Чечні пшеничне поле -
Ачхой-Мартанівський район.

Вже стільки літ мене хвилює
Жахтіння споминів-примар.
Уже піввіку тут існує
Нетрадиційний календар.

В його основі та прикмета,
Що людям він не Богом дан, -
В нім відлік не від Магомета,
А від біди моїх краян.

Раніш прихований в секреті,
Немов його і не було,
Встає голодний тридцять третій,
Безхліб'ям змучене село.

Сухими днями і ночами