Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Сузір'я Плеяд
Олег Олексюк. Затуманені плачем
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Микола Братан. Семенівське шосе
Силою власного досвіду
про роман Миколи Василенка “Уламки імперії” (Київ–Херсон: “Просвіта”, 2002. – 276 с.)
Бібліографічний опис: 
Гришин-Грищук І. Силою власного досвіду // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Вип. 12. — К.–Херсон: Просвіта, 2016. — С. 145-147.

Доцільність слів, винесених у заголовок нотаток, підтверджую спогадами самого Миколи Василенка, який зазнав ув’язнення у молодому віці з політичних мотивів за часів тоталітарного режиму.

“Моїми однотабірниками були згодом відомі талановиті літератори, духовні атланти культури, які не мали в собі плазуючого раба… Мої знайомі інтинські літератори-в’язні мали вищу освіту, письменницький досвід і мені охоче допомагали зорієнтуватися у світовій літературі, філософії й загальнолюдській культурі”.

 Додам від себе. Плідне спілкування з творцями красного письменства у неволі, відбиваючи напружений драматизм пошуку й пізнання істини на перехресті суспільного й особистого, пробудило творчий талант молодого в’язня як у світоглядному, так і в естетичному вимірах. У процесі визрівання духовного досвіду та зростання ролі культури душі допомогли йому осмислити і переосмислити засадничі опозиційні поняття, такі як життя і смерть, мить і вічність, любов і зрада, свобода і взаємозалежність, влада і слава, гріх і каяття, сила і слабкість тощо. Завдяки освоєнню цих понять, тоді ще молодий Микола Василенко відважно заходився творити епічне полотно – роман у трьох частинах “Уламки імперії”. Опертий на осмислення історії античного світу, він, щедро обдарований імпульсом чи інстинктом, сказав своє вагоме слово про розпад могутньої імперії Олександра Македонського на царства – Македонію, Єгипет і Селевкідію, при чому не випускаючи з поля зору трагічну долю України.

 Як додаток до роману вміщено цікаву й змістовну статтю кандидата історичних наук Миколи Оленковського “Урок історії”. Для пересічного читача така стаття вкрай необхідна, однак для засвоєння уроку історії, фігурально кажучи, теоретико-методологічної засади цієї науки без своєрідного метавизнання сутності предмета ніяк не обійтися. Мимохіть спадає на думку праця П’єра Нофа “Повернення надії” (1974), в якій вельми цікаво осмислюється факт, котрий, як мовиться, мав місце, але про нього з тих чи тих причин ніхто не знає. “Можуть відбуватися, – пише дослідник, – дуже важливі події, про які, проте, ніхто не говорить. Довідуємося про них лише згодом, що відразу по культурній революції Мао Цзедун утратив владу, і саме факт цього запізнілого знання становить подію”. Письменник М. Василенко про історичний факт міг і не відати, але він у передмові до свого твору не випадково згадав крилатий вислів Михайла Драгоманова: “Історія – великий учитель, але, на жаль, нікого вона не учить, тому що пізно подають її людям”. Орієнтуючи “внутрішній світ” роману без видимої проекції на сьогодення, автор тим саме уникає гегельянської ідеї “кінця історії”, навпаки, він виступає суб’єктом діяльності, а все вагоме і цікаве зосереджено в продукції цієї діяльності – в творі.

А втім, художній твір на історичну тему – не науковий трактат, проте все одно примушує читача думати, аналізувати. Письменник, приступаючи до написання “Уламки імперії”, категорично відмовляється від усіх видів жорстокого раціоналізму. Силою власного досвіду на зміну старим моделям історичного знання, заснованим на економіці, або соціології, або політології (не маси творять історію) – впритул підходить до переконання про відсутність серед них “єдиного ключа”: “Від історії до численних історій – таким видається пароль історичної дисципліни. Ця дисципліна сьогодні є відкритою, плюралістичною, і не догматичною” (Фукіяма Франсес, “Кінець історії і остання людина”, 1992, с.408).

Не вдаючись до переказу сюжету роману і характеристики його персонажів, наведу лише два речення, та й ті уривочно: 1. “… цар Антіох свідомо підштовхує царя Єгипту до узурпації держави Селевкідів, руйнує народні традиції, не дотримується релігії свого народу, і ламає клятву”; 2. “Наші люди морально змаліли, зіпсувалися, піддалися чужинській культурі” (з діалогу між Демосфеном і Клеофардом, с.137). Як бачимо, почуття перспективи, логіка подій і конфліктів між династіями Селевкідів і Птоломеїв, що стали об’єктом художнього зображення й аналізу, навертають читача від античної давнини до сприйняття реалій наших днів. Цей лейт­мотив наскрізний у творі, про який ідеться в нотатках. Ба навіть більше. На перший погляд може здатися, що роман Миколи Василенка нібито наслідує кращі зразки критичного реалізму, приміром, “Саламбо” Г. Флобера. Насправді ж цей твір – знак часу, актуалізований із великою силою потужного світла проекції на українську самобутність, кажучи словами Ю. Шереха-Шевельова, “…стоїть в усій гостроті тепер і стоятиме завжди, поки є Україна і Європа поза Україною” (Не для дітей, 1964, 183 с.). Досягаючи найвищого онтологічного статусу (словесного), Микола Василенко весь час перебуває у сфері існування Слова, за допомогою якого як суб’єкта конфліктного буття розв’язує свій онтологічний конфлікт. Водночас постійно тримає під прицілом питання, що належить до “останніх” – хто ми? звідки прийшли? куди йдемо? Силою досвіду, а водночас і силою Слова письменник актуалізує і в певній мірі вирішує ці питання, оскільки Слово для нього первісний і в перспективі єдиний суб’єкт буття. Ідейний творчий шлях, який Микола Василенко пройшов до створення самобутнього роману, великою мірою характерний для тих літераторів, із іменем котрих пов’язують падіння тоталітаризму в “імперії зла”, яка розалилася на наших очах. Творчість для Миколи Василенка – патріотична справа як у широкому, ідейно естетичному, так і в індивідуальному, біографічному розумінні.

Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)