Перетворившись у Х ст. на могутню політичну силу та найбільшу державу Європи, Київська Русь мала наміри володіти й землями Північного Причорномор’я або, принаймні, мати зверхність над кочовиками цього степового краю. І володіння Керченською протокою ще за часів Святослава Ігоревича, й побудування міста Тмутаракань на Таманському півострові вказують, що це не було примарою. Входила до складу Київської Руси територія Північно-Західного Причорномор’я та лівобережного Нижнього Подунав’я, між річками Дністер та Сирет.