Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
Микола Каляка. Рукопис знайдено в каюті Ушакова
З Україною в серці
Йосип Файчак. Світ вирує
Вісник Таврійської фундації. Випуск 6

Немченко І.В. І СМІХ, І ГРІХ! // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 128-135. — Зміст: Жайворина пригода; На мітингу шанувальників української мови; Патріоти напоказ; «Не зрозуміли»; «Аристократка»; «Как можно петь на этой мове?»; Маленький відступник; Двоязичіє, або солов’їний порятунок; Телеканали-запроданці; Посади свиню за стіл…; Невтішний висновок; Арія тушки; Москвологічний прогноз: (на херсонській кавовій гущі); Рятуйте печінку!

 

І СМІХ, І ГРІХ!

Жайворина пригода


Жив у жайворинні Жайвір,
Трійютіхкав ген на волі.
Не були пісні ті зайві,
І не був той голос кволим.
Та і як же не співати
Там, де степ дзвенить у славі,
Там, де з небом обійнятись
Хоче сонях золотавий.
Жайвір був як справжній лицар,
Пригортав свою жадану:
«Мила», «жіночко», «зірнице»…
Чув: «любесенький», «коханий»…
Якось Ґава прилітала
До сусідньої діброви —
У матусі гостювала
Та харчів набрала знову.
Повертаючись до міста,
Вчула жайворині співи
І сказала вокалістам:
«Ви пойотє некрасіво!»
Не вгавала городянка:
«Хто ж тєпєр отак щебече?
Ліш дрімучая сєлянка
Ваші зрозуміє рєчі!».
Не стерпів ганьби такої
Бідний Жайвір-неборака:
«Краще вчитись городської,
Ніж по-своєму балакать».
Залишив своє гніздечко,
Рідну нивоньку чудову
Та й подався до містечка
Вчити більш пристойну мову.
Жив у місті не без лиха,
То й вернувсь до Жайворусі:
«Прінімай назад, чувіха!
Гарацкім тєпєр я звуся!
Наліцо і докумєнти:
«Жаворонок», як ведьотся.
Я вже стал інтелігентом,
Знаю, шо і как зовйотся.
«Милий», «любий» і «коханий» —
Щоби тут і нє слихалось.
Так говорят ліш мужлани,
Прімітівниє нахали…»
На слова ті Жайворуся
Чоловіку заявила:
«Йди-но до тії матусі,
Котра чорта породила.
Як би ти не прозивався,
Як би ти пісні не клеїв,
А як мови відцурався,
Будеш ти свиня свинею!»

 

 


 

 

 

 

 

 

На мітингу шанувальників української мови


«Спасите нас от националистов!
Вон там стоят, загадили всю площадь!»
«Ні, тітонько, то наше товариство
Прийшло сюди урочо, як на прощу.
Хіба не чули ви, що Україна
Відроджує свою забуту мову?
Вся наша справа чесна й доброчинна,
Повірте нашому твердому слову…»
У пані голова тріщить од тиску,
Снаги терпіть наругу вже нема:
«Как можно?! В городе — по-украински?
Бандеровско-фашистская чума!»

 

 


 

 

 

 

Патріоти напоказ


Академік проречистий,
І доцент, і асистент
Закликають урочисто
Під сьогоднішній момент:

«Рідну мову солов’їну
Всім плекати треба нам,
Бо вона ж у нас єдина,
Веселкова й запашна!»

Академік до коханки:
«Детка, ты мой идеал».
Лається доцент ізранку:
«Мой декан меня достал!»

Асистентик-початківець
Із дитиною балака:
«Брать вот это некрасиво.
Говорю же: это кака!»

Та лиш на трибуну скоче
Хтось із них, то весь народ
Тільки й чує: «Слово отче!
Я твій лицар! Патріот!»

 

 

 

 


 

 

 

 

«Не зрозуміли»


Рік Росії об’явили
В вільній Україні,
Щоб були ми до могили
Дружбою єдині.

А чинуші наші знову
Це так зрозуміли:
Українську книгу й мову
Мерщій до могили!

 

 

 


 

 

 

«Аристократка»

 

 

Українській співачці А.


Аристократкою у світ цей я прийшла
Вже ж не для того, щоб із бидлом подружитись.
Вкраїнські школи — то все квіти зла!
Дайош московські! Ліпше в них учитись!

 

 

 

 


 

 

 

 

«Как можно петь на этой мове?»

 

 

Українській співачці В.


Пісень криниця українська
Дала їй все, що в неї є.
Співачка дякує... по-свинськи
І в ту криниченьку плює.

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

Маленький відступник


Сидить школярик на уроці та й дріма:
«Це ж укрмова — лиш нудьга сама!»
Нещасна вчителька довкола нього в’ється,
Немовби чайкою об землю б’ється.
«Віталичку! Давай-но працювать!..
Відкрий свій зошит. Запиши слова…»
Підскочив хлопчик, наче у нестямі:
«Нє буду! Правду мнє казала мама,
Шо нада гаваріть на язикє,
Бо мова — лишній палєц на рукє».
Учителька ізнову до хлопчини:
«Та що ж це ти, Віталику… дитино…
Ти ж українець. Та й твоя матуся
Теж українка… Мову знати мусиш!..»
Віталичок примхливо: «Нє хачу!
Ні мови вашей, ані сала, ні барщу!»
І зошитом, як віялом махає,
Бо, бачте, мова українська запах має —
Сам аромат хлопчину обража
І ранить серце, мов метал ножа.

«Є в кожнім класі отакі парсуни», —
Вже по уроці вчителька сказала сумно.
«Та ж той Віталик — син начальства з районо…
Таке у нас, як бачите, кіно».

 

 


 

 

 

 

 

 

Двоязичіє, або солов’їний порятунок


У солов’їнім царстві-государстві
Посіла трон Свиня.
Чому так сталося в пташинім господарстві —
Того ніхто не зна.
Мабуть, прийшла й назвалася
(Чи просто нав’язалася!):
«Я солов’ям рідня.
Бо прадіди у нас з одної колиски,
А часом ще й питво пили з одної миски.
Як візьмете мене ви за царицю,
Ніколи вже не будете журиться».
А солов’ї — як солов’ї —
Не стали суперечить їй.
Бо ж тим птахам у голові лише пісні:
Співати б цілий день і ніч,
Лящати до нестями...
А за державними постами
Ганятись їм незвично
(Хай Свинка править вічно!).
І ждуть та ждуть: ось прийде справді рай,
Найменшим клопотам-турботам буде край.
Ось насидівшись на своїм престолі,
Взялась Свиня народжувати кволі
Чи вірші чи пісні
Супроти тій бридні,
Яку, мовляв, їй солов’ї пропонували
Та денно й нощно трелями все набридали.
Кохане рило
Вже вкотре відвертає Свинка від такого корму
І споважніло
Кувікає: «Дайош реформу!»
Для солов’їв пора настала непроста:
Як не захрюкаєш у відповідь від серця,
Дають тобі такого перцю,
Що не лишається ні голови, ані хвоста!
І що ж придумали пернаті,
Щоб націю порятувати?
Двомовне двоязичіє знайшли
І в царстві солов’їнім розвели.
Така реформа неважка була:
Щоб догодить Свині, взяли Осла
Чи Цапа-відбувайла
(Бо і такі між солов’їв бували)
І наказали замінити кожну другу трель
На те, що їх царицю за душу бере.
Відтоді завше чутно над Дніпром —
Чи вийди уночі, або стрічай зорю:
— Трійю-тіх-тіх-хро-хро!
— Трійю-тіх-тіх-хрю-хрю!..

 

 


 

 

 

 

 

 

Телеканали-запроданці


Ввімкни на Україні будь-який канал —
Побачиш антиукраїнський серіал.
Хвала там тільки «матінці Росії»,
Що «рускій мір» по Україні сіє.
Бо мова у хохлів якнібито не та.
Й державність їхня — забавка пуста.
Й історії у них зовсім нема,
І винна Україна в тім сама.
«По-чєловєчєскі» не говорять хохли,
Скільки б їм шансів зручних не дали.

 

 

 


 

 

 

 

Посади свиню за стіл…

 

 

«Херсон — русский город»,
«Хохлы и жиды, вон из Херсона!»
(з настінних написів неопечерної культури)


Південне сонце, осяйні щедроти,
Прославлений вкраїнський чорнозем…
На вас, осліплений жагою всепроглоту,
Московський льодовик нестримано повзе.

Незваним гостем до світлиць вкраїнських
Зайшовши, почина порядкувать —
Свою «культуру» старшобратсько-угро-фінську
Показує а la «кузькина мать».

Дзвенить-гримкоче «какаюча» мова,
Разить на смерть відмінну дивину,
Штовхає у багно питиме слово,
Яке звучало ще в Олешші в давнину.

Без краю, без кінця кипить жадоба
Вкраїнське в українцях убивать,
Щоб замість етносу лишилася худоба,
Якою можна легко маніпулювать.

Ні совісті чи докору сумління!
Один маніакальний всепроглот!
«Все это наше!» — чутно повеління —
Одвічний, та зловіщий анекдот.

 

 

 


 

 

 

 

Невтішний висновок


Коли є в Херсоні така очмана —
Крамничка на ймення «Хохлушка»,
То дійсно в цім краї Вкраїни нема,
А лиш хохлустанська прислужка.

 

 

 


 

 

 

 

Арія тушки

Я таки нездібний
Байдиченьки бить:
Дайте тридцять срібних —
Хочу заробить!

 

 

 


 

 

 

 

Москвологічний прогноз

 

(на херсонській кавовій гущі)


Потьомкін… Суворов… А там Ушаков…
Дзержинський… І Ленін… Лиш Сталін
Із центру Херсона у безвість пішов.
А далі? Чи буде «а далі»?

Пустили Шевченка у мікрорайон —
У центрі Кобзар не до речі.
Не прийде ж до нього комсоцлегіон,
Щоби просльозитись старечо.

Чи стане тут в бронзі колись отаман?
Чи гетьман якийсь-там убогий?
Та ж тут України вже й крихти нема —
Тут тільки Росія, їй-богу!

Поставлять Лужкову «прижизненый бюст»,
Затуліна поряд увічнять…
Я, милий читачу, зовсім не сміюсь:
Прогноз це мій москвологічний.

 

 


 

 

 

 

Рятуйте печінку!

Двоязичієм
Чиновник наш
Пропах.
Бо йому
Державна мова —
В печінках!
 

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)