Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Курай для пожежі
Бериславщина. Рік 1904
Книга пам'яті: Голодомор 1932-33 у Чаплинському районі
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Інна Рижик-Нежуріна. Мить
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
"Просвіта" в житті і духовній спадщині Миколи Куліша

Категорія національного - одна з найбільш суперечливих і нерозв'язаних в суспільному житті сучасної цивілізації. Невипадково вона є складовою частиною або чинником численних проблем і конфліктів. Висока міра складності, пов'язана з аспектами національного, свідчить про неабияке значення, що їм надається. Категорія національного знаходить своє безпосереднє відбиття в національному русі. Національний рух в Україні - явище, що тривалий час цікавить широке коло митців та інтелектуалів (письменників, істориків, політологів, державних діячів, філософів).

Одним з яскравих представників українського національного розвою був драматург і літературний діяч Микола Куліш, чия доля тісно пов'язана з Херсонщиною, півднем України. Значну частину свого життя він присвятив утвердженню й розвитку національного руху, утвердженню інтересу до нього.

Микола Куліш - це еволюційна натура, це інтелектуальний та світоглядний характер, позбавлений статики. Цілком закономірно, що й погляди на характер, зміст і прямування національного ставлення до категорії національного теж були еволюційними, динамічними й розвивалися разом з самим М.Кулішем.

Для становлення національно зорієнтованого світогляду драматурга важливе значення мала його діяльність у системі "Просвіти". Про цей період його життя й творчості збереглося небагато достовірних даних, проте й вони дають певне уявлення про просвітницький період у житті М. Куліша.

Стійкий інтерес до питань українського національного життя та розвитку почав формуватися у М. Куліша з розгорненням української національної революції, ще під час його перебування на військовій службі (у першій половині 1917 року). Посилився цей інтерес після повернення до рідного Дніпровського повіту, де майбутній драматург став перейматися нагальними громадськими проблемами. Ант. Куліш, дружина письменника, у "Спогадах про Миколу Куліша" (1955) зазначала, що Микола Куліш став ініціатором створення місцевої філії "Просвіти". Вона писала, що після повернення з війська "вдома він взявся за організацію "Просвіти" в Олешках, де його вибрали головою" (1, 714). І тут же Антонина Куліш конкретизує: "Це був 1918 рік" (1, 714).

У цьому фрагменті важливо відзначити безпосередню причетність М.Куліша до створення філії просвітянської організації. Систематичній діяльності олешківської "Просвіти" завадила соціально-історична ситуація, що склалася на Херсонщині протягом 1918-1919 років: часті зміни влади та національно-громадянська війна. Проте важливим є вже факт створення такої організації у провінційних Олешках. Варто зазначити, що діяльність М. Куліша як голови "Просвіти" була зосереджена на підтримці українського у Дніпровському повіті - мови, культури, ментальності, свідомості. Варто підкреслити, що, хоча протягом 1918-1919 років Микола Куліш користувався двома мовами - українською та російською, проте у цей період він уже мав чітко сформовані національні пріоритети як у соціальному, так і в культурологічному плані. Про це свідчить такий епізод зі "Спогадів про Миколу Куліша", у якому Антонина Куліш відзначала, що коли до українських земель підійшли представники білого руху, то М.Куліш сказав їй, що вони "не визнають ані України, ані нашої культури, ані мови" (1, 715).

Активна діяльність М.Куліша на просвітянській ниві врешті призвела до його арешту. Антонина Куліш прокоментувала це так: "...коли прийшли німці і поставили гетьмана, Миколу як голову "Просвіти" посадили до... тюрми" (1, 714).

Національні пріоритети в громадській та культурній діяльності М. Куліша продовжували себе виявляти і на початку 20-х років, хоча в цей час, перебуваючи на різних адміністративно-державних посадах у системі радянської влади (зокрема на посаді заврайвно), майбутній драматург певний час (приблизно до 1924-1925 років) більше симпатизував національній ідеї в радянській ідеологічній оболонці. Тому в його поглядах спостерігаються стримані ноти й інтонації, моменти критичного й навіть скептичного ставлення до перспектив суто просвітянських ідей. Це відбито у циклі документально-педагогічних нарисів "По весям и селам", написаних російською мовою.

У першій частині, що має підзаголовок "Из записной книжки 1921 года", міститься розділ "Украинская семинария", де майбутній драматург виклав факт своєї зустрічі з представниками "Просвіти" початку 20-х років. Розповідаючи про створення в глухому степовому селищі української семинарії, М.Куліш писав: "Основатели ее - Діячі місцевої Просвіти. Целый год Просвіта вела в селе Благовещенке ожесточенную агитацию за открытие учительской семинарии" (2, 375). Звертає на себе увагу та обставина, що для передачі інформації, яка пов'язана з "Просвітою", М.Куліш використовує елементи української мови, немов би намагаючись підкреслити її ("Просвіти") відмінність від радянської системи освіти.

Продовжуючи розповідь про українську вчительську семинарію в Благовіщінці, М.Куліш розмірковує: "... Ясно и то, что у местной Просвіти есть кое-какие вожделения по части натаскивания в семинарию узконациональных идей, что в ней, быть может, будут ткаться желто- голубые нити, но у меня не подымаются руки против того детища революции. Даже просвітяне, чуждые нам по идеологии, все же свежие и общественные люди и стоят гораздо выше тех, кто совершенно отрицает и революцию, и изолирует себя от ее широких и бурных волн" (2, 376).

У цьому фрагменті з документально-педагогічної оповіді "По весям и селам" М. Куліш фактично проводить своєрідну ватерлінію між світоглядно-педагогічною системою, в якій він працював, та концептуальною сутністю "Просвіти". Микола Куліш визнає, що "Просвіта" була виразником і речником національних ідей та цінностей. Симпатичним є також та обставина, що, хоча майбутній драматург й наголошував на відмінності своїх та просвітянських устремлінь, він все одно загалом прихильно поставився до діяльності "Просвіти" й підтримав її роботу щодо створення й функціонування української семінарії.

Діяльність "Просвіти" в селі Благовіщінці М. Куліш, тоді активний учасник педагогічного життя півдня України й ще невідомий письменник, зарахував до виявів "нового" - того, що активно живе, прагне утверджуватися й розвиватися. Свої роздуми в розділі "Украинская семинария" М. Куліш вивершував таким узагальненням: "Разве не приятно видеть среди мертвой пустыни и развала замирающего перед голодом уезда островок, где проростает широкая общественная инициатива, бьется и сверкает новая мысль, где ведется борьба между двумя лагерями села, между старым и новым" (2, 376).

На початку 20-х років ХХ століття М. Куліш, працюючи в Олешках у системі повітової освіти, фактично продовжував педагогічні справи "Просвіти". Ант. Куліш згадувала, що у цей час він "організовував школи, відкривав ті, що позакривалися під час війни, організовував дитячі садки, ясла й притулки" (1, 721). У ті ж роки він "склав українську абетку (Буквар) для шкіл, назвавши її "Первинка". Це була перша українська абетка. Учителі українських шкіл, які приїздили з сіл, дуже дякували за неї складачеві" (1, 721)

Власними педагогічними, просвітницькими справами М.Куліш реально сприяв поширенню не тільки української культури на терені Таврії, а й свідомого ставлення до цієї культури з боку таврійської громади, формування у неї світоглядних засад україністики. Куліш предметно сприяв становленню національної школи на Херсонщині, де викладання велося рідною, українською мовою. Завдяки його зусиллям українська мова, мовлення ставала вагомою часткою шкільної освіти й культури.

Працюючи у системі губернської освіти в Одесі, М.Куліш продовжував перейматися проблемами організації та розвитку національної школи, де б пріорітетами стали формування української культури, ментальності. Ці питання в середині 20-х років набули для драматурга (на той час він уже закінчив драму "97" та переправив її до Харкова, де п'єсу вже готували до прем'єри) ще вагомішого й педагогічного значення. У листі до І.Дніпровського від 16 вересня 1924 року М.Куліш з неприхованою іронією та дотепною розкутістю таким чином висловив свої переживання щодо проблеми формування українських шкіл на півдні України: "Недавно оце в комісії по українізації казав доповідь місцевий Держвидат. Тут на його зуби точимо. І взагалі на весь Держвидат (бережись, голубе!).

Вийшло так, що українізували початкову школу, вивели % (здається, на Одещині 62), а коли діждалися осені, то виходить, що цей рік більш як 1000 шкіл на Одещині не матимуть українського букваря (Добра українізація).

Школи кричать - давай букваря, а його немає" (2, 510).

Національне як світоглядна домінанта, як система цінностей послідовно й реально було виражено Миколою Кулішем у драматургічній діяльності. Мотивом України пройняті практично всі його п'єси. З особливою грунтовністю цей мотив розроблено у п'єсах "Народний Малахій", Мина Мазайло"... "Патетична соната" концептуально й натхненно сповідує україноцентричну філософію. Вона емоційно закликає до всебічного національного самопізнання: "Старі автори переказують, що спочатку Піфія - це була прекрасна молода дівчина. Вона віщувала у церкві на камені Омфалос, що значить - центр землі. На брамі був напис - "Пізнай себе". І я зараз буду віщувати. Омфалос! Українцю, спізнай самого себе!" (2, 235).

Лука, ще один персонаж з цієї ж драми, починає опікуватися практичним питанням організації української освіти. Він чітко й конкретно формулює завдання Ількові Юзі, своєму другові: "Тобі треба школи оглянути. Мета - ремонт... Друге - це букварів українських надрукувати. З букваря почнем... Ба і ще про вчителів... Треба зібрати відомості, скільки учителів, що знають українську мову..." (2, 239-240). Герої Миколи Куліша часто зверталися до ідеї України - самоцінності й до аспектів розвитку українського життя, формування української культури та свідомості.

Отже, якими б громадськими чи творчими справами не переймався М. Куліш, які б акценти та нюанси не з'являлися в його поглядах, він з незмінною повагою ставився до "Просвіти" та просвітянських ідей. І не лише тому, що сам певний час був до неї причетним, брав участь у її зародженні на терені Херсонщини. Головним чинником цього була глибока просвітницька натура Миколи Куліша, який усе своє громадянське, драматургічне й інтелектуальне життя так чи інакше служив ПРОСВІТІ (у найширшому сенсі цього слова) українського суспільства, прагнув піднести українську культуру, український інтелект на європейський та світовий рівень.

 

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Куліш Ант. Спогади про Миколу Куліша // Куліш М.Г. Твори: В 2-х т. - Т.2. - К., 1990. - С. 695-753.

2. Куліш М.Г. Твори: В 2-х т. - Т.2. - К.,1990.

 

Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)