Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Цвіт вишні
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
Микола Швидун. Стою на перехрестi
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Голос Батьківщини

Останній з уроків, присвячених життю й творчості Яра Славутича слід присвятити його творчій лабораторії, простеженню особливостей художньої манери співця, висвітленню питання про мистецьку довершеність, виховне й пізнавальне значення доробку письменника-земляка.

Разом із незалежною Україною і всією світовою спільнотою поет і науковець із Канади вступає в третє тисячоліття. Для багатьох він став одним із символів XX сторіччя - доби епохальних зрушень і карколомних змін на нашій планеті, плідних пошуків і відкриттів у різних сферах життя. Різноманітний і щедроносний творчий ужинок письменника і науковця сприймається як своєрідне дзеркало, що відбиває долю України та її дітей на тлі історії, в контексті загальнолюдського поступу.

На доробку Яра Славутича позначились провідні літературно-мистецькі тенденції і впливи новітніх часів: у його образному світі своєрідно поєднались елементи неокласицизму й бароко, неоромантизму й реалізму, символізму й експресіонізму. Це стало причиною численних суперечок між дослідниками, що тривають цілі десятиліття, з приводу належності співця до певного напрямку чи стильової течії. Спостереженнями над поетикою Яра Славутича діляться В.Державин і Ю.Шевельов, В.Чапленко і В.Жила, І.Качуровський і К.Волинський, В.Сварог і Б.Романенчук, П.Одарченко і Б.Рубчак, Л.Череватенко і П.Сорока, Ю.Бойко-Блохин і Т.Назаренко, С.Пінчук і К.Фролова... Десятки літературознавців прагнуть глибше проникнути в творчу лабораторію митця, повніше окреслити сутність цього художнього явища. Як відзначає Вадим Сварог у своїй праці "Про поетику Яра Славутича", характерними для письменника є "одичний, мажорний мовостиль, оснащений деякими архаїчними словами, церковнослов'янізмами, але найчастіше його, Славутича, власними новотворами […], гіперболічність, широкомасштабність поетичного думання" [14, II, 148]. Щодо загальної тональності його творів, то вона "створюється вибухами громових слів, декоративною орнаментальністю речень, відсутністю півтонів та подробиць", "асоціації думок і слів вигадливі, довільні, нерідко фантасмагоричні - безпомильно славутичівські" [14, II, 149].

У своїх поезіях митець послідовно звертається до образотворчого арсеналу народних дум та історичних пісень (особливо у віршах козацької тематики). Це й постійні епітети ("сира земля", "широкий степ", "вороні коні", "гостра шабля", "чорні свари", "буйна голова", "мертвий сон"), порівняння ("шугає степом, як югастий птах", "стояли в битві - як стіна", "журба, мов ятаганом, крає"), художні паралелізми ("Гнучка лоза під хвилею крутою Зелено-бурі стелить ятері. Бліда вдова виплакує в журі Потоки скарг - як чайка над водою"; "Падає-спадає листя з ясенів - Проводжає мати на війну синів"; "Бори гудуть. Співати гучно серце хоче"). Порівняння у митця часто носять заперечний характер, як і в фольклорі: "То не димлять пожеж дими, Не ринуть буруни потопу, - Беруть бояр навперейми Відважні вої з Конотопу"; "То не гримить від громовиць, Не чорні хмари б'ють грозою, - Співають кулі з гаківниць І кроплять помстою святою"; "Не крик гайвороння, не клекіт шулік - Лунає ланами отаманів клик"). Але поет не зловживає тропами й стилістичними фігурами народнопісенного походження, використовує їх доречно й оптимально, подаючи поряд і власні образні новотвори, що свідчать про високу мовну культуру й професійну майстерність автора. Наведемо хоча б такі епітети: "навісна кров", "лунка діброва", "вітроногі коні", "мудрість ясночола", "хвала многоуста", "кароокий вогонь", "зеленошатна далеч"; метафоричні образи - "любисток млосно розкидає руки", "п'ють мовчання соковиті луки", "хвилясті марева пливуть і вдалині вмирають за ярами", "докорів іржа Пекла моє серце тривало"; метонімії - "вилиць крутих непокора тверда", "відколи вкрали владу серп і молот, Людською кров'ю обагрився шлях", "о, скільки масових могил щодня Москва копала серед мирних парків"; вишукані порівняння - "мов левій рик, у яр пірнає грім далеколунно", "леготом стодзвонним зіходить слава, як весни суцвіть", "мовчить безмежжя, як журба чернеча", "місяць, як рожа, цвіте" та ін. Важливу роль у творах Яра Славутича відіграє звукопис. Поет виступає справді віртуозом у насиченні текстів чарівливими асонансами, вражаючими алітераціями ("всесильне сонце, Господа посланче!", "бачу буття межу - Безмежну, безчасну, безкраю", "і від радости, повний посвяти, Клекотить ясноводий Дніпро", "сурмлять слова твої провісною Сурмою дня", "переповнено перецвітом Перемоги бутних мандрівок", "голодомор столико прогудів").

Переважна більшість творів Яра Славутича репрезентована в межах силабо-тоніки. Найпоширеніший віршовий розмір - ямб (470). Порівняно рідше використовується хорей (40). Ще менш вживані тримірники (дактиль, амфібрахій та анапест), яких нараховуємо в доробку поета не більше як по 2-3 десятки. Близько 60 творів Яра Славутича написано дольником, або павзником. Окремі поезії є зразками вірша акцентного ("Гречкосій"), речитативного ("Дума про Кемптен"), коломийкового ("Український славень"), колядкового ("Спадщина" - "Співає колос, нива співає!.."). Іноді митець послуговується 13, 15 і 16-складниками ("Ой, спіткнувся в чистім полі…", "Розляглись поля широкі…").

Поряд з силабо-тонічною, тонічною і народнопісенною системами віршування Яр Славутич виявляє інтерес і до античної метрики. У творі "Над Бористеном" він вдається до гекзаметра, а в поезіях "Пам'яті Василя Стуса", "Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку…" та ін. застосовує елегійний дистих, тобто поєднує згаданий гекзаметр з пентаметром.

Крім того, Яр Славутич виступає і як верлібрист. Вільним віршем написані його твори "Сполох", "Цикади, гелладські солов'ї…" та ін.

Серед найбільш поширених у доробку поета строфічних форм слід назвати насамперед катрени, сонети й октави. Тільки сонетів у п'ятитомнику письменника вміщено 264, а октав лише в одній поемі "Моя доба" 625 (!). Помітне місце в творчості Яра Славутича займають олександрини. Зустрінемо в його ужинку й інші форми: двовірш, терцину, п'ятивірш, шестивірш, тріолет, десятивірш, рондель… Досить успішно адаптувались у ліричному світі, витвореному поетом, і екзотичні східні строфи: танка (цикл "Узором танка"), гайку (цикл "Узором гайку"), газель ("Три дружини дозволяє правовірному Аллах...."), рубаї ("Персеполь"). Про майстерність митця свідчать і його численні білі вірші ("Сон", "Північне сяйво", "Елегія" та ін.).

Не зважаючи на похилий вік, Яр Славутич і сьогодні активно й плідно працює на поетичних і наукових гонах. Творчої наснаги йому додає думка про Україну, яка з великою потугою, важко, але несхитно вибудовує свою державність. "Собі я взяв до креда смолоскипа, Що світить ярко й темінь розганя, І хиже зло випалює до пня, Щоб не душила нас неволі скиба" [11, І, 391], - так означує свою громадянську й літературну посутність сам співець, якому дуже болять сучасні українські негаразди. Але разом з народом він цілком переконаний у незворотності демократичних перетворень на батьківській землі. Як справедливо вказує дослідник К.Волинський, "усією своєю поетичною творчістю, науково-педагогічною, видавничою, громадсько-культурною діяльністю, - усім власним життям Яр Славутич переконливо довів, що не просто на словах любить рідну Україну, а все, що тільки може, робить корисне, потрібне для неї, для духовності, культури, національної самосвідомості українського народу. Використовуючи його-таки термін, з цілком ґрунтовними підставами можемо назвати його українським патріотом-правдоносцем" [1, 202]. Віриться, що ще довго нестиме по життю свій мистецький смолоскип цей самобутній автор із далекої Канади, який кожним порухом серця, кожним помислом поєднаний із Україною:

Не з дальніх обріїв архіпелагу, -
Для спраглих тем, для значности ідей
Черпаю з тебе силу, мов Антей,
О земле пращурів, що знали звагу!
Здобута в снах, омріяна мета
В державу слів на подвиг Прометеїв
Мене веде, як Ліра золота.

("Трофеї" [11, I, 171]).

Риси вдачі письменника, окремі віхи його життя і діяльності знайшли відображення в багатьох художніх творах - "Яру Славутичеві" Леоніда Полтави, "Сувора пам'ять" Миколи Скелі, "Другові Ярові" Андрія Легота, "Віддячливий сонет" Миколи Братана, "Яр Славутич" Миколи Василенка, "Дзвонар свободи" Василя Маремпольського, "Славутичеві" Миколи Грозовського, "Мудрець у мандрах" Ігоря Качуровського, "Слово", "Двобій", "Похвала Пегасові" Олеся Жолдака, "Як стати меценатом?" Антоніни Корінь, "Сонет 77" Петра Косенка, "Ярові Славутичу" Павла Форманюка, "До ювілею Яра Славутича" Віри Ворскло, "Чернігівська Січ" Петра Сороки, "Ювілярові Славутичу" Івана Лободи, "Яр Славутич", "Канадському херсонцеві", "Казка про Яра Славутича" Івана Немченка та ін.

Підсумкове заняття за творчістю Яра Славутича можна провести за участю херсонських письменників, які розкажуть про свою роботу над текстами, присвяченими митцеві з Канади, про зустрічі й листування з ним.

Завершити урок доцільно учнівською декламацією однієї з ліричних присвят співцеві. Це може бути, наприклад, вірш таврійського поета Миколи Василенка "Яр Славутич":

Cтояли ночі перед ним, -
Життя вузли в'язали.
І застеляв дорогу дим,
І сліз було немало.

Здіймалась хвиля до небес,
Його сторчма котила.
Здавалося, що світ увесь -
Одна-страшна могила.

Але в захланну каламуть
Себе він чув добряче:
На пробу міць твою беруть, -
Терпи! Тримайсь, козаче!

І він тримався, навпростак
Нова манила днина -
Потужний спалахом маяк -
Розкована Вкраїна!

[15, 168].

Яр Славутич - наш сучасник. Своїм поетичним словом він і нині в авангарді творців нової України.

 

Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)